Західні експерти заявили про денацифікацію росії

21:35 31 липня Київ, Україна

Однією із заявлених цілей повномасштабного вторгнення росії в Україну була денацифікація Києва. У червні 2022 року в російських регіонах розпочалося формування добровольчих батальйонів, і влада має намір масово відправляти їх на український фронт.

У російській пострадянській армії формувалися міжнародні підрозділи, де не було ніякої різниці між національностями військовослужбовців. Національні формування як у Радянському Союзі, так і у росії не віталися.
Першим цю традицію порушив голова Чечні Рамзан Кадиров. Його становище в сьогоднішній росії пов'язане з його власним поєднанням кремлівського імперіалізму та місцевого націоналізму. Кадиров вже відправив кілька добровольчих батальйонів із Чечні до України.

Тут слід згадати історичний прецедент Першої світової війни, коли була створена “тубільна (або дика) дивізія”, що складалася з кавказьких мусульман, які формально не значилися у складі російської армії. Однак після падіння режиму царя у лютому 1917 року багато добровольців цієї дивізії почали створювати та захищати свої власні незалежні республіки», - заявляють політологи.
 
У своїх міркуваннях вони роблять висновок про те, що «створення етнорегіональних частин наочно показує критичне становище в російській армії, оскільки такі частини позбавляють збройні сили єдиних стандартів, а іноді навіть загальної мови. Слідом за Кадировим керівники інших регіонів росії за явним наказом із кремля розпочали формування власних добровольчих батальйонів для війни в Україні».

Влада залучає до таких військових формувань лише місцевих жителів і дає батальйонам назви, пов'язані з місцевими героями, топонімами, рідними мовами та іншою регіональною специфікою: «В'ятка» в Кіровській області, «Парма» у Пермському краї, «Тигр» на Далекому Сході, « Алга» та «Тімер» у Татарстані, «Онего» та «Ладога» в Карелії, батальйон імені Мимазовича Шаймуратова в Башкортостані тощо.

Всі регіональні підрозділи мають свої відзнаки: спеціальні шеврони та власні прапори.

Аббас Галлямов, опозиційний політолог, вважає, що цей процес є спробою російської влади викликати у громадян масову співучасть у політиці кремля: “Зараз жителі багатьох регіонів, особливо національних республік, сприймають війну в Україні як конфлікт між росіянами та українцями. У кращому разі вони займають нейтральну позицію у цьому питанні, а можливо, навіть симпатизують українцям”.

Галлямов висловлює побоювання, що “зміцнення регіональної, особливо етнічної ідентичності за умов загального зростання протестних настроїв неминуче призведе до зростання сепаратистських настроїв”
«Але, спостерігаючи за створенням регіональних батальйонів у Карелії, де чисельність корінних фінно-угорських народів дуже невелика, а також в інших областях і краях росії, регіональна влада явно не прагне будувати ці загони саме за етнічною ознакою. Хоча вкрай показовим є нещодавнє застереження карельського військкома: «Формування добровольчих батальйонів необхідне росії для уникнення загальної мобілізації», - заявляють українські політологи.

Експерти заявляють: “Добровольці не можуть бути ефективною військовою силою. Їх приваблює лише пропаганда та зарплата, що значно перевищує середню зарплату в їхніх регіонах. Як уже бувало в історії Росії, імперія, яка вважала себе “вічною”, була повалена простим народом. Мабуть, цього разу станеться те саме, через ті ж помилки. І “національні добровольчі батальйони” у якийсь момент розпочнуть кампанію з денацифікації росії від росіян, послідовно оголошуючи себе незалежними».