«Кримське питання» залишається у міжнародному порядку денному. Частина 4

04:09 30 листопада Київ, Україна

І так продовження про «кримських друзів Путіна». Сьогоднішня публікація про японського друга окупації Криму Міцухіро Кімура.

Представник Асоціації «Друзів Криму» в Японії Міцухіро Кімура почав обслуговувати російські окупаційні інтереси ще до того, як Кремль зазіхнув на Крим та Донбас - японець вже у 2010 році відвідував контрольовані Росією грузинські території. Мотивація у Міцухіро ультрапатріотична: він у такий спосіб веде боротьбу за звільнення Японії від гегемонії США. Ось тільки єдина країна, яка має користь з патріотизму Кімури - це путінська Росія.

Вперше Міцухіро відвідав Крим та Севастополь у серпні-вересні 2014 року.

Він навіть попрацював спостерігачем на влаштованих окупантами псевдо-виборах у Криму – і, звісно, доповів, що все пройшло прозоро.

Також він відпрацював на російських «виборах» у Криму і у 2015, і у 2016 році.

У березні 2015 року між представниками окупаційної «влади» Криму і японською делегацією, яка не представляла нікого, крім самих себе, було підписано комюніке про створення кримського відділення товариства японсько-російської дружби. Головою пропонували експрокурорку-колаборантку Наталію Поклонську – оскільки Міцухіро мав сентимент до Няш-Мяша, яку так охоче малювали японські художники в традиційному стилі манга. Через чотири роки після того, у березні 2019-го, Міцухіро знову зустрівся з Поклонською, деякі джерела заявляють, що вони зблизилися «тісніше ніж передбачає протокол». Наталія Поклонська подарувала японському сектантові книгу «Кримська весна: до та після. Історія з перших вуст». Про це вона навіть повідомила на своїй сторінці у Facebook. У свою чергу, Міцухіро пообіцяв видати в Японії автобіографію колабораціоністки.

Щороку восени Міцухіро Кімура відвідує форум «Крим у сучасному міжнародному контексті» та збіговисько Асоціації «Друзів Криму» – у листопаді 2017 року Міцухіро увійшов до складу координаційної ради цієї організації.

А щовесни він є гостем Міжнародного Ялтинського економічного форуму.

У серпні 2018 року Міцухіро відзначився у захопленому окупантами Таврійському університеті, запропонувавши зробити там кафедру японської мови. У відповідь росіяни говорили про створення у Криму центру японського довголіття. Тоді ж Міцухіро підзаробив на рекламі готельного комплексу «Ялта-Інтурист», у якій, між іншим, повідомив, що відвідує Крим водинадцяте – отже, чи не всі його візити відбиті у відкритих джерелах, чи він трохи перебільшує рекламний ефект.

Слід зазначити, що ще до російсько-української війни Міцухіро відвідував окуповані Росією грузинські території – Абхазію та Південну Осетію. Отже, до Криму він їхав уже маючи відповідний досвід співпраці з окупантами.

Під час відвідування Криму Кімура не соромиться нахвалювати Росію та окупований півострів, іноді втрачаючи таке важливе в японській культурі почуття міри – наприклад, за його словами, у Криму дух самурая відчувається значно сильніше, ніж у Японії. Він рік у рік повторює, що санкції проти Росії треба скасувати, що Крим Росії належить по праву і що Японії слід порозумітися з Кремлем, до чого він, Міцухіро Кімура, готовий докласти всіх можливих зусиль.

У березні 2015 року Міцухіро привіз до Криму колишнього прем'єр-міністра Японії, керівника товариства дружби «Японія – Росія» Юкіо Хатояму.

Це був прорив: колишній вищий чиновник Японії відвідує окупований півострів, виправдовує спробу анексії та виступає за скасування санкцій.

Але статус і репутація колишнього прем'єра в Японії мало не відповідають тому, як його сприймали у Криму. Юкіо Хатояма, нащадок уславленої династії японських державних діячів, тривалий час перебував на третіх ролях у правлячій Ліберально-демократичній партії Японії, а згодом став номінальним главою опозиційної Демократичної партії. Уряд Хатояма очолив після того, як світова економічна криза 2008 року призвела до кризи політичної. Влада буквально впала на голову опозиції, але вже через дев'ять місяців новий прем'єр мав піти у відставку, не впоравшись із виконанням обіцянок і втративши контроль над справжніми господарями власної партії. Про репутацію Хатоями в Японії найкраще свідчить його давнє прізвисько «Еріан», яке можна перекласти як «інопланетянин» або «прибулець». Ну і до того ж, він нагороджений російським орденом Дружби – типовим брязкальцем для російських агентів впливу та корисних ідіотів.

Кімура-сан – фанат російського президента, навіть видав книгу з промовистою назвою «Браво, Путін!» Він підтримував іракського диктатора Саддама Хусейна, який веде політичну дружбу з лідером російської ЛДПР Володимиром Жириновським, ідейно близький до французького Національного фронту Марін Ле Пен.

Ненависть до США та симпатії до російського традиціоналізму – ось джерело натхнення Міцухіро, який всі сили віддає рекламі Росії у Японії – зокрема, рекламі російського Криму.

На батьківщині Міцухіро Кімура очолює ультраправу антиамериканську секту Ісуй Кай.

У Росії «Ісуй-Кай» називають «впливовою», «відомою» чи «великою» партією чи суспільно-політичною патріотичною організацією. Але за межами Росії ви таких оцінок не знайдете. У найкращі часи «Ісуй-Кай» – де факто ультраправа політична секта – мала понад сотню учасників, в останні роки свого існування, за японськими джерелами, вона налічувала не більше кількох десятків членів. Сайт організації вже давно не працює.

Але й сьогодні російські медіа та чиновники представляють Міцухіро Кімуру «лідером впливової японської політичної партії», а не ватажком дрібної ультраправої секти, якою він є насправді.

Консервативні антиліберальні та антизахідні ідеї Міцухіро Кімури не подобаються японцям, які цінують мир та прогрес. За межами своєї політичної секти вплив Міцухіро дорівнює нулю.

 

І лише в Росії та на окупованих нею землях Кімуру приймають з повагою, його думкою цікавляться, до його слів дослухаються. Аби казав те, що потрібно Кремлю. Чи відповідає така поведінка самураю – питання риторичне. Кімура-сан вже давно і безповоротно втратив обличчя.

Це далеко не всі кремлівські друзі Криму, але решта таких самих – «збиті льотчики на політичному небосхилі», які час від часу порушують санкції та кордон України, відвідуючи Крим; роблять необхідні заяви під диктовку Кремля заради дрібної подачки.

Ось такі вони кремлівські друзі Криму – БУ-ТА-ФОРСЬКІ!