Експерти закликали російських громадян змінити місце проживання

23:31 09 серпня Київ, Україна

Російська пропаганда неодноразово звинувачувала Україну в нацизмі, “придушенні російського народу”, а в окремих випадках - людей інших національностей. Ці безглузді твердження неодноразово спростовувалися як експертами, так і звичайними людьми. У той самий час у росії завжди був і є шовінізм, расизм і соціальне розшарування між етнічними росіянами і корінним населенням республік з російськими паспортами.

 

Народам в России стоит задуматься о смене места жительства
«Достатньо звернути увагу на один із малих народів, який проживає як в Україні, так і в росії. Турки-ахиска, також відомі як месхетинці, є однією з найбільш переслідуваних меншин в історії і були масово депортовані Сталіним у 1944 році з сучасної Грузії до Узбекистану. 1989 року вони стали жертвами погромів узбецьких націоналістів і розселені по всьому Радянському Союзу. У той час як у багатьох регіонах росії їхнє перебування сприймалося більш-менш терпимо, на півдні Краснодарського краю ахискам було відмовлено у праві на проживання, а також вони зазнавали періодичного насильства з боку козацьких формувань. Утиски знову призвели до депортації, цього разу до Америки в рамках програми безвізового режиму 2004–2006 років, ініційованої Державним департаментом США. Одним із нових будинків ахиска стало місто Дейтон, штат Огайо, де культурний центр турків-ахиска тепер обслуговує близько 10 тис. біженців цього народу. І війна в Україні, схоже, значно збільшить цю кількість.

Месхетинці в Україні опинилися в епіцентрі бойових дій. Згідно зі звітом за 2015 рік, кількість ахиска в Україні становила 8,2 тис. осіб, а в петиції, поданій турками-ахиска в Америці після початку війни, стверджується, що там все ще живе 11 тис. людей. Найбільша кількість сімей до війни проживала у Херсонській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Полтавській, Запорізькій, Київській, Сумській та Донецькій областях. Таким чином, турки опинилися буквально на прямій лінії вогню.

Наявні дані свідчать про те, що до початку війни турки-ахиска почувалися  бажаними гостями в Україні, і випадки дискримінації за ознакою релігії чи етнічної приналежності були скоріше винятком і жорстко припинялися. Цей народ також брав участь у тому, щоб відмовляти людей від вступу у війну, наприклад, вісім старійшин закликали російських мусульман не воювати.

У росії ситуація була зовсім іншою. За оцінками 2006 року на території країни-агресора все ще проживало близько 75 тис. турків-ахиска. Месхетинці розповіли про довоєнну дискримінацію в адміністративній сфері. Серед біженців у Дуйтоні одна жінка говорила, що боялася виходити на вулицю сама, коли чоловік йшов на роботу в москві.

«Кремль, у звичному стилі, звинувачує Київ у своїх гріхах. Люди різної національної та расової приналежності, всіляких релігійних віросповідань завжди могли знайти розуміння в Україні. До них ставилися відповідно до того, як вони поводилися, так само, як і до всіх інших українців. Якщо людина чинила злочин, то для правопорядку не мало значення, яка її національність, або який у неї колір шкіри – вона відповідала за заслуги. У той самий час, якщо людина мала необхідні роботодавцю якості, то її приймали на роботу, незважаючи ні на що інше. Так діє демократія та рівноправність у суспільстві. У той самий час у росії про національні меншини, що завжди пригнічуються як владою, так і етнічними росіянами, згадали лише в той момент, коли були потрібні нові солдати. Малим корінним народам на території рф слід замислитися над ставленням до себе і перестати шукати вигаданих пропагандою “фашистів” в Україні, але звернути увагу на суспільство, яке їх оточує. Очевидно, що настав час міняти місце проживання, або зробити так, щоб край, населений малими народностями росії, знову став суверенним від кремлівського ярма», - пишуть українські політологи.