Війна на виснаження знищує російську армію

17:05 11 липня Київ, Україна

Згідно з офіційними даними Києва, за період повномасштабного вторгнення росії в Україну російська сторона втратила близько 10 тис. одиниць всілякої техніки, включаючи флот. Ці дані також не враховують пошкоджені, але вцілілі системи озброєння, які війська окупантів змогли повернути на свої бази. Ще однією проблемою росії став дефіцит артилерійських боєприпасів. Справді, залежність росії від масованих артилерійських обстрілів викликає питання кількості боєприпасів, які росія все ще має на складах. Для відновлення всієї витраченої техніки та боєприпасів знадобиться кілька років, навіть за найсприятливіших економічних прогнозів.

Напередодні повномасштабного вторгнення в Україну в росії було близько 16 тис. бронемашин різних типів. До 2011 року росія в основному покладалася на танки та бронемашини, побудовані за радянських часів, і не вкладала багато коштів на переозброєння.

До 24 лютого загальна кількість модернізованих/нових танків та бронемашин становила 650 одиниць. Щорічно протягом 2011–2020 років. на озброєння надходило трохи більше 160–170 удосконалених танків Т-72Б3/Б3М. Тоді як у 2021 році військові закупили лише 34 такі модернізовані варіанти Т-72. У свою чергу, у період з 2017 по 2021 рік щороку додавали 45–50 модернізованих танків Т-80БВМ. Річний випуск "аналоговнєт" танків Т-90М за цей же період був незначним - близько десяти одиниць. І плани модернізації танків Т-90А (побудованих переважно у перші два десятиліття після розпаду Радянського Союзу) до версії Т-90М були відкладені. Отже, навіть за позитивного прогнозу, ґрунтуючись на втратах російських бойових танків, кремлю знадобиться не менше чотирьох років, щоб відновити їхню кількість.

Однак є ще одна проблема, що часто недооцінюється: танкові двигуни. Передбачуваний ресурс дизельних двигунів В-84 і В-92, що використовуються в танках Т-72, та газотурбінних двигунів ВМД-1000/ГТД-1250, що використовуються в Т-80, зазвичай становить не більше 1000 годин до повного капітального ремонту. Це означає, що до кінця 2022 року більшості російських танків, які сьогодні знаходяться в Україні, буде потрібно заміна двигунів. Проте вже понад десять років виробництво танкових двигунів у росії залежить від імпортного промислового устаткування. Таким чином, нинішнє західне ембарго робить перспективи цього "імпортозаміщеного" виробництва досить туманними. Такі ж проблеми торкаються виробництва та ремонту іншої російської бронетехніки.

До 24 лютого 2022 року в росії було близько 900–1000 бойових літаків та близько 400 ударних гелікоптерів. До цього переліку увійшли 130 літаків Су-30М2/СМ, 97 літаків Су-35 і 124 літаки Су-34, а також 130 вертольотів Ка-52, понад 100 Мі-28 і понад 60 вертольотів Мі-35, всі з яких було виготовлено у 2010-х роках. Судячи з цих цифр, середньорічні виробничі потужності росії у ті роки, мабуть, становили 30–35 літаків і 25–30 вертольотів.

На 2021-2027 роки москва планувала закупити 150 нових літаків різних типів, у тому числі 76 винищувачів п'ятого покоління Су-57 і не менше 20 Су-34. Однак серійне виробництво двигунів Су-57 розпочнеться не раніше 2025 року і сьогодні у найсучасніших російських літаках використовуються двигуни, розроблені для бойових літаків попереднього покоління.

Росія також може спробувати розширити свої бойові повітряні можливості, використовуючи навчально-тренувальні літаки Як-130 як легкі засоби нападу на наземні об'єкти. Загальна кількість цих літаків перевищує 100 штук і російське керівництво вивчає можливість відправлення їх у бій з 2019 року. Проте, як мінімум, до середини 20-х років можливості ВПС росії будуть нижчими, ніж вони були до початку повномасштабної агресії проти України, якщо їх взагалі можна буде вважати "можливостями".

Згідно з даними «Forbes.Україна», у радянській, а потім у російській армії, було вироблено таку кількість ракет: (високоточні – точка попадання має допустиме відхилення від заданих координат у кілька метрів) Х-59, виготовлено близько 1000 штук з 1980 року, максимальна дальність польоту 290 км; «Іскандер», виготовлено близько 1000 штук із 2006 року, запас ходу від 500 до 2500 км; "Калібр", виготовлено близько 600 штук з 1983 року, максимальна дальність польоту до 2600 км; «Кинжал», виготовлено кілька десятків із 2018 року, максимальна дальність польоту до 3000 км; X-101, виготовлено близько 200 штук із 2012 року, максимальна дальність польоту до 5000 км; "Онікс", виготовлено близько 400 штук з 2002 року дальність 300-800 км; (не високоточні - точка попадання ракети має допустиме відхилення від заданих координат від кількох сотень метрів, до кількох кілометрів) "Точка У" виготовлено понад 1000 штук з 1975 року, максимальна дальність польоту 120 км; Х-22, виготовлено понад 1000 штук із 1968 року, максимальна дальність польоту до 600 км. Х-55/Х-555, виготовлено близько 1000 штук із 1983 року, дальність польоту 2000-3500 км.

У результаті виходить близько 3300 високоточних ракет та від 3000 штук не високоточних.

Росія вже випустила по Україні близько 2960 ракет. Тобто зараз з'ясовується, що по Україні випущено 3000 ракет. Насправді це практично всі високоточні та частина не високоточних ракетних комплексів. Маючи такі підрахунки, російська армія має ще 2-3 сотні високоточних ракет і кілька тисяч не високоточних. Але з цих низькоточних - велика кількість "Точок У", що мають максимальну дальність польоту 120 км. Низькотехнологічних Х-22, що виготовляються за технологіями СРСР з 1968 року – понад тисячу, зокрема, модифікацію Х-32, яка була прийнята на озброєння у 2016 році.

Варто зазначити, що певну кількість ракет (близько 100 штук «Іскандерів») було випущено по сирійських містах. Проте вже розстріляно 3000 ракет за 130 днів війни, що дорівнює 23 штукам на день. Якщо прийняти за основу мінімальну кількість 6300 ракет (3300+3000), і зберегти приблизно ту ж інтенсивність обстрілів (23 штуки на день), то виходить, що мінімум ракет росії вистачить ще на 143 дні. Звертаючи увагу на те, яку невелику кількість ракет кремль виробляв за кілька років, а також запроваджені західні санкції, не доводиться сумніватися, що виготовити нові боєприпаси до ракетних комплексів рф не вийде.

За оцінками українського уряду, російські сили, що наступають, випускають понад 60 тис. артилерійських снарядів на день, в основному використовуючи 122- і 152-міліметрові снаряди. Кількість цих снарядів, які є у росії, невідома, як і її реальні виробничі потужності. Тим не менш, згідно з повідомленнями з відкритих джерел, росія вперше зіткнулася з нестачею артилерійських снарядів влітку 2002 після сукупної 56-місячної кампанії в Чечні з грудня 1994 по серпень 1996 і з серпня 1999 по липень 2002 року. Ця нестача виникла, незважаючи на набагато нижчий рівень використання артилерії на Північному Кавказі і, незважаючи на готовність росії використовувати великі артилерійські запаси радянських часів, заповнені боєприпасами з вичерпаним терміном придатності.

З того часу кремль намагався перезапустити лінії з виробництва артилерійських снарядів, а у 2014 році також розпочав переробку старих боєприпасів, і щорічно ремонтував не менше 570 тис. пострілів різних типів. У результаті до початку 2022 року на зберіганні могло перебувати щонайменше чотири мільйони відремонтованих снарядів. Проте росія, швидше за все, вже випустила по Україні більше снарядів, ніж відремонтувала за всі попередні сім років. І навіть якщо припустити, що виробництво нових артилерійських снарядів перевищило кількість відремонтованих, це співвідношення має бути в кілька разів вищим, щоб росія могла не побоюватися швидкого спустошення своїх запасів.
 
Аналіз артилерії дає такі результати, військові сили Росії щодня роблять близько 50 000 артилерійських пострілів територією України. 152-мм снаряди – це основа російської артилерії. Маса кожного такого снаряда складає 43 кг. Отже, 50 000 снарядів - це 2150 тонн - округлим до 2500 тонн, враховуючи, що туди будуть включені метальні заряди. Таким чином, російська армія ввозить в Україну в середньому близько 2500 тонн боєприпасів на день, щоб відшкодувати те, що вже було витрачено.

Отже, якщо Заходу потрібно кілька місяців, щоб замінити певні системи озброєнь, то скільки часу буде потрібно тій же Росії, щоб заповнити свої втрати в умовах жорстких санкцій та обмеженості технологій? Звичайно, запаси Росії величезні, але зрештою і вона рано чи пізно може зіткнутися з тим, що залишиться ні з чим.

У сукупності все це означає, що кремль швидко наближається до моменту, коли йому доведеться вибирати між капітуляцією або подальшим продовженням конфлікту за допомогою інших держав, перш ніж росія перейде точку неповернення і фактично втратить технічне забезпечення власної армії. Заяви російської сторони, подібні до "взяття паузи для відновлення резервів" явно свідчать, що війна на виснаження грає проти кремля. 
 
А таким чином Кремль буде не в змозі захистити всіх з ким на даний момент у нього укладені договори "захисту", зокрема це країни Центрально-Азіатського регіону, буде змушений скорочувати свою присутність у ЦАР та постачання\продаж звичайних для російської зброї регіонів.