Страх і ненависть у “другій армії світу”

15:34 23 червня Київ, Україна

Реклама російської армії зробила з неї "силу, яку бояться у всьому світі". Але воювати по телевізору та наживо – різні речі. З перших днів війни окупанти продемонстрували абсолютно всім, чого вони справді варті – невміле командування, огидна логістика, прострочені сухпайки, спорядження та медикаменти з 50-х років. Єдиною перевагою перед українськими військовими стала їхня кількість, але ніяк не якість. Кращу та сучасну техніку було знищено за кілька тижнів протистояння, а тому довелося розконсервувати танки та БТРи з СРСР. При цьому весь світ здивувала і підготовка самих “воїнів”, які не тільки були не готові до війни, виконання маневрів, а й часом не вміли читати, писали з помилками та демонстрували поведінки печерної людини. З перехоплених розмов Службою безпеки України, а також із численних коментарів колишніх військовослужбовців російської армії, які не вирушили воювати “за батюшку царя”, розуміння приходить саме собою, чому окупаційні війська можуть вміло воювати лише проти мирного населення.

Книга «Війна все спише», написана офіцером-зв'язківцем Червоної армії Леонідом Рабичевим за власними спогадами, описує бійців СРСР часів Другої світової війни вкрай детально. Як виявилося, традиції, тактика, статути, та й, мабуть, деяке спорядження, успішно перекочували разом із застарілим вищим командним складом із Радянського Союзу, коли найкращим способом здолати ворога вважалося закидання його трупами доти, доки він (ворог) не задихнеться від трупної отрути.

У своїй книзі Рабичев описував, як його та інших солдатів готували до військової служби і про те, що відбувається в навчальній частині. Звичайною справою вважалося злодійство бушлатів у їдальні, взуття в казармі, нескінченні наряди з будь-якого приводу, знущання з боку офіцерів. При цьому інструктори не звертали уваги на те, що солдати крадуть один в одного речі. Більше того, вони карали тих воїнів, які на шикування залишалися без повного комплекту одягу через крадіжку. Надалі така ж ситуація відбувалася і на фронті. Будучи зв'язківцем, Рабичева збентежив наказ від командування - прокласти 40 км кабелю за відсутності такого. За порадою своїх підлеглих, вони вирізали необхідну кількість кабелю у сусідній армії: “Так усі роблять” – відрапортував один із рядових під командуванням Рабичева.

Така сама ситуація зберігається у російській армії донині. Колишні військові, контрактники і ті, хто проходив строкову службу, поголовно описували випадки, коли в них крали використані шкарпетки та труси, а при поході до їдальні хтось обов'язково не дораховував бушлата, за що згодом був покараний. В одній із частин, щоб припинити крадіжку верхнього одягу, офіцери вирішили відправляти всіх солдатів до їдальні без нього. І це, незважаючи на міцні морози. Звідси, не дивно, чому окупанти, роблячи акти мародерства, крали в українців спідню білизну – звичка з армії. За розповідями іншого строковика, який проходив службу в 2018 році, на плацу перед усією частиною підполковник з трибуни вичитував солдата за те, що у нього вкрали кепку і той нездатний вкрасти її у інших товаришів по службі, щоб перебувати у формі за статутом. У результаті людина купила собі нову кепку, а за те, що вона не стала красти у своїх товаришів по службі, над нею ще місяць знущалися і принижували. І якщо рядовий склад краде один у одного, то офіцери розкрадають армійське майно. Так, виїжджаючи цілу ніч у поле на БТРі, два командири наказали бійцю охороняти бронемашину, домовилися з ним і самі ж зняли з техніки два акумулятори. На ранок відчитали солдатів, що вони не встежили за БТРом і змусили всю роту в складчину купувати нові батареї за 50 000 рублів, а потім повернули вкрадені акумулятори на місце. Інший солдат розповів, як на занятті з військово-політичної підготовки, ротний виховував у них патріотизм, описував росію "як велику країну, з сильною, забезпеченою та непереможною армією". Наприкінці своєї промови офіцер заявив, що їхній казармі необхідний ремонт, тому солдати повинні віддати свою місячну зарплату у розмірі 2000 рублів. Крадіжка в армії доходить до крайнощів. Строковик, який служив у частині постачання, розповідав, як йому доводилося щоразу приймати на склад абсолютно порожні ящики з запчастинами та розписуватись за них, що вони повні. У росії заведено красти все й у всіх, інакше – ти вигнанець.

Крім крадіжки, армія рф та СРСР схожі між собою в абсурдності наказів та нестатутних відносинах. Строковики, що пройшли службу, описують сучасні взаємини рядового складу з сержантами та офіцерами. За словами одного з молодих бійців, який відслужив у 2020-2021 роках, новобранців, хто не міг постояти за себе, старослужбовці змушували застеляти їм ліжка, мити їхню кімнату, купувати в армійському магазині продукти власним коштом. Офіцери не лише цьому не перешкоджали, а й заохочували. Інший строковик розповів про те, як люди маленького зросту постійно залишалися голодними, адже вони завжди стояли в кінці черги на роздачі їжі в їдальні (шеренга по зростанню), а коли підходила їхня черга отримувати свою порцію, офіцер давав команду "закінчити прийом їжі" і вони поверталися до казарми голодними. Ще один солдат описував, як його змусили шукати гільзу від автомата цілу годину під час морозу 30 градусів Цельсія, поки офіцер тримав її в кишені. Він також описав випадок, коли строковиків могли змусити стояти всю ніч на плацу за те, що вони не могли знайти голку, а з деяких знущалися так, що вони різали собі вени і вішалися.

Щодо абсурдних наказів взагалі можна окрему книгу видавати. Практично всі колишні військовослужбовці розповідають про те, що жодної фізичної, теоретичної підготовки вони не мали. Більше того, дехто навіть жодного разу за весь час служби не стріляв, а ті, кому це вдалося, казали, що патронів їм видавали від 3 до 20 штук. Був випадок, коли на стрільбах солдатам забороняли влучати в ціль, “щоб її не зіпсувати”. Така сама ситуація відбувалася і з технікою. Ті, хто служив у танкових, артилерійських і навіть стратегічних військах, часом не вміли її навіть завести, оскільки ні теоретичних, ні практичних занять не проводилося. Офіцери пояснювали це “дорожнечею пострілу та палива”. Зате замість необхідних, здавалося б, занять в армії, солдатів змушували (особисті приклади з різних армійських частин, різних оповідачів): фарбувати 200 метрів каміння, фарбувати траву, перефарбовувати військову техніку 3-4 рази на рік, мити казарми милом (і всередині і зовні), підмітати поле (без асфальту) 5х5 км, будувати із кучугур прямокутники, передруковувати навчальний матеріал, яким ніхто ніколи не користувався, заповнювати формуляр замість офіцерів, влаштовувати заплив у повному обмундируванні взимку в басейні без води, писати дипломи для офіцерів та їхніх дітей.

Що вже тут говорити про справність танків, бронетранспортерів, гаубиць, стрілецької зброї, якщо в російській армії досі панує рівень злодійства, що зашкалює, і нестатутних відносин. Колишні строковики описали історії зі своєї служби, коли з 15 КАМАЗів у гаражах частини був на ходу тільки один і його діставали спеціально для перевірок. Під час їзди на полігон, який знаходився за 600 км від військової частини, кожні 40 км якась машина ламалася. А одному контрактнику, який служив у прикордонних військах ФСБ, видали автомат без мушки.

Як то кажуть – “риба гниє з голови”. І якщо на рівні рядового складу, молодших офіцерів панує таке беззаконня “за поняттями”, то важко уявити, наскільки корумпованою є система у верхах. Шойгу "від щирого серця" постарався знищити російську армію шляхом крадіжки. Розуміючи, наскільки все погано було в цій системі до введення військ в Україну, стає зрозуміло, чому окупанти крадуть абсолютно все, що під руку попадеться, з українських будинків – це просто звичка із строкової служби. На жаль, нестатутні відносини із постійними приниженнями також наклали відбиток на російських військовослужбовців, які тепер зганяють всю свою агресію на українських мирних жителів.