Італія і Болгарія викрили роcсійських шпигунів. Збіг?...

17:51 05 квітень Київ, Україна

З різницею в тиждень з Софії, а потім з Риму були видворені по два російські дипломати, які підозрюються в роботі на СЗР і ГРУ. Інтригує те, що екстрені ситуації в дипломатичних відносинах країн Європи схожі між собою як дві краплі води, і відбуваються під час підготовки Кремля до ескалації насильства на сході України і в Криму.

У Болгарії мова йде про співробітників зовнішньої розвідки РФ Олександра Зінкіна і Максима Рибкіна (займали в посольстві посади першого і другого секретаря), які отримали доступ до секретних документів по НАТО від одного із затриманих минулого тижня за підозрою в шпигунстві на користь РФ, Івана Ілієва. По всій видимості, це були офіцери СЗР, які працювали під дипломатичним прикриттям. Встановити службову приналежність можна, розуміючи, які посади в посольстві "віддані на відкуп" розвідслужбам.

Рим протягом 24 годин (дуже жорсткий таймінг в дипломатичному світі) покинули Дмитро Остроухов та Олексій Немудров, співробітники апарату військового аташе. Тобто, швидше за все, це були офіцери ГРУ під прикриттям.

Обидві країни славляться своїм лояльним ставленням до Кремля. Так, в 2018 році, коли європейські країни вислали дуже багато російських дипломатів через отруєння Скрипалів, Болгарія не вислала жодного, а Італія - в два рази менше, ніж інші країни. Однак, навіть з огляду на це, слова глави МЗС Італії Луїджі Ді Майо під час виступу в парламенті були дуже жорсткими щодо Росії. Він сказав, що передача секретної документації «є надзвичайно ворожим актом», через який «ми негайно вжили необхідних заходів». На додаток до МЗС викликали посла Російської Федерації Cергія Разова, щоб висловити наш рішучий протест.

Така синхронність викликає дуже багато запитань. Розслідувач Христо Грозев передбачає, що синхронізувати дії болгарського і італійського урядів міг невидимий вплив Вашингтона. Не виключається, що інформація про шпигунів могла бути передана європейським спецслужбам з боку США.

В результаті, ті не могли не вжити заходів щодо російських дипломатів. Адже це б виглядало, щонайменше дивно.

Розкриття шпигуна під прикриттям - це, перш за все, демонстративний політичний акт. А вже потім - боротьба зі шпигунством. Якщо контррозвідка будь-якої країни точно встановила приналежність конкретного дипломата іншої держави до розвідорганів, то включаються два логічних апарати, результатом роботи яких є рішення про затримання або вислання.

Перший називається "оперативна доцільність": якщо ти знаєш, хто - шпигун. То, в першу чергу, тобі необхідно розкрити мережу його контактів. У кого він отримує інформацію, чим цікавиться, кому передає, які завдання отримує від керівництва і так далі... І навіть, отримавши всю цю інформацію, ти можеш не поспішати заарештовувати або висилати шпигуна. Адже, можна бути на 100% впевненим, що замість нього приїде новий і потрібно буде все робити заново. А насправді обмежити результативність шпигуна - дуже легко. Можна також спробувати його перевербувати. Можна затіяти з ним гру, підсовуючи дезінформацію. Можна встановити за ним демонстративне стеження, тиснути на нерви... Адже, якщо розвідник під дипломатичним дахом повідомить керівництву про таку пильну увагу з боку контррозвідки, то його, швидше за все, спробують замінити. Адже нікому не хочеться їхати в свій Мухосранськ з Риму, і, навіть, з Софії...

Другий називається "політична доцільність". Кожна країна веде розвідувальну діяльність проти інших країн. І Україна веде. У нашої країни теж є свої шпигуни по всьому світу. Разом з тим, у кожної країни є стратегічні цілі торгово-економічного і міжнародно-політичного характеру. Ну, не зможеш ти сьогодні назвати дії Росії "ворожими", а завтра - купити у неї якоїсь зброї (хоча у Ердогана це майже виходить). Тебе просто не зрозуміють виборці.

Саме тому, якщо керівництво спецслужби або країни отримує інформацію про шпигунів, які крадуть секрети, то, в першу чергу оцінюються ризики руйнування стратегічних планів від висилки дипломатів.

В результаті, ми бачимо, що і болгарська і італійська сторона "знехтували" логічними викладками оперативної і політичної доцільності, і вигнали російських дипломатів. Це означає, що, якщо б вони залишили все як є і не висилали шпигунів СЗР і ГРУ, то їх очікували б ще страшніші ризики і наслідки.

Як, наприклад, у тій же Австрії, спецслужби якої досі є токсичними для їхніх іноземних партнерів через проникнення в них російських шпигунів.

Таким чином, можна прийти до висновку, що ці шпигунські історії є не останніми. Одночасно з висилкою російських дипломатів з Риму, шеф британської розвідки МІ-6 Річард Мур ретвітнув на своєму Твіттер-акаунті твіт міністра закордонних справ Великої Британії Домініка Рааба, в якому він говорить про повну підтримку з боку Лондона, висловлену під час розмови зі своїм українським колегою Дмитром Кулебою. Рааб також висловив стурбованість військовою активністю росіян навколо України. Іншими словами, шеф британської розвідки демонстративно показує, що він теж тримає руку на пульсі.

Всі ці маленькі знаки уваги до Володимира Путіна говорять про те, що справжній "фестиваль" для Кремля тільки починається. І, по суті, Путіну нічим на нього відповісти, крім як погрозами знову розгорнути справжню війну в Україні. Адже щур, загнаний в кут - кидається.

Проте, навряд чи тиск на Путіна ослабне. Адже його вже публічно назвали "вбивцею". А якщо вбивця не отримує відплати, то значить - це були всього лише гучні слова?!