Майбутні наслідки ймовірного бліцкригу

18:36 22 грудня Київ, Україна

Безумовно слід визнати, що медіанапруження останніх тижнів з приводу потенційного вторгнення російської армії на територію суверенної України є наслідком надзвичайної стурбованості у Вашингтоні.

Воно й зрозуміло… Той самий Джо Байден у статусі ще віцепрезидента та його підлегла Вікторія Нуланд уже одного разу “проспали” вторгнення у лютому-березні 2014 року. Не дивно, що тепер вони не хочуть тягнути до останнього моменту.

Незалежно від того, чи буде реальна відкрита силова агресія – американська розвідка має суттєві аргументи, за допомогою яких їм вдалося переконати свого президента, а слідом за ним і лідерів інших країн. А після візиту голови Головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова до США, сумнівів практично не лишилося – щось готується.

А оскільки щось хороше в Кремлі підготувати не можуть – виходить або підвищення пенсійного віку, або обнулення – абсолютно всі почуваються вкрай некомфортно. Адже українці воювати не люблять, але якщо вже доведеться – то доведеться, як довелося і 2014-го. І навіть тоді на російських цвинтарях регулярно з'являлися нові безіменні могили.

З того часу минуло сім років і в Україні з'явилися "Байрактари", протитанкові ракетні комплекси "Стугна", нова бронетехніка та, найголовніше, особовий склад, обкатаний у реальних боях. Чутливі уроки 2014-2015 років від російських командирів, які таємно приїжджали в Україну на “ГРАДах” та танках проводити “тренінги” для українських військових – вивчені. До складання іспиту тут усі, так чи інакше – готові. Бліцкриг може провалитися, як 1941-го.

Таким чином, питання навіть не в тому, чи вдасться Кремлю досягти якихось військових цілей за допомогою знищення тисяч українців. Ніхто в Україні не применшує загрози сотні батальйонно-тактичних груп, розставлених по периметру кордонів, загальною чисельністю до 175 тисяч людей. Проте найголовніше питання в тому – яку ціну має заплатити Кремль за кожен метр українських доріг, якими доведеться рухатися російській армії.

Не кажучи вже про те, що утримувати такі простори та налагодити контрпартизанську роботу буде просто тотально неможливо. Джерела The New York Times в українській армії кажуть, що у разі чого вони просто відкриють склади зі зброєю, щоб озброїти всіх охочих вбивати агресорів.

Проте припустимо на секунду (в порядку марення, звісно), що російські війська, зазнаючи безпрецедентних втрат, таки зможуть “омити чоботи в Дніпрі”.

Найвідчутніший удар це завдасть по репутації західних політиків перед їхніми виборцями. Це викликає зворотну реакцію, як, наприклад, відключення від банківської системи SWIFT та блокування ринку російських вуглеводнів.

Діти представників російської політико-фінансової еліти, 90% яких навчається чи живе за кордоном, у Великій Британії, США, країнах Європи – миттєво перетворяться на ізгоїв. Слово "російський" стане лайливим у пристойному суспільстві.

Звичайно, пересічному росіянину міжнародна репутація його паспорта - "до лампочки". Проте нинішній фінансовий світ тісно пов'язаний з інформаційним та медійним, а отже – наслідки дуже швидко дійдуть і до холодильників у російських сім'ях. У разі агресії, кожен контракт або договір з російською юридичною особою буде рясно политий кров'ю. Торгувати з Росією доведеться, жертвуючи своїм обличчям.

В результаті, першим, що впаде нижче за плінтус, буде вартість рубля і цінних паперів російських компаній. Велика кількість бізнесів буде змушена звільняти працівників, бо зарплату давати не буде чим.

Навіть натяк на військові дії неминуче штовхне ціни на роздрібному ринку. Звичайно, люди кинуться в магазини купувати будь-яку непотрібну їм побутову техніку та телевізори, щоб хоч якось зберегти купівельну спроможність своїх заощаджень. Це вже було у 2016 році. Така поведінка, своєю чергою, призведе ще й до неконтрольованої інфляції.

Кремль усе це чудово розуміє. Але, з одного боку, можливо, він думає, що громадяни Росії йому пробачать своїх синів у цинкових трунах та інші свої біди, в обмін на нібито велич. А якщо ні?