"Ви всі - терористи": у Херсоні викрали тероборонівця

20:44 05 квітня Київ, Україна

27 березня у Херсоні було викрадено місцевого тероборонівця, 48-річного колишнього військового та поліціянта, Віталія Лапчука. За кілька годин після цього люди у формі з прапорцями ДНР привели його додому для обшуку. Згодом Віталія, його дружину та сина з мішками на головах відвезли до місцевої ділянки поліції, де допитували та били. Жінку та сина відпустили, але Віталій залишився у полоні окупантів. Поки невідомо, чи він живий.

Цю історію дружина бранця Альона Лапчук розповіла журналістам Громадського.

Жінка повідомила, що вранці 27 березня Віталій із товаришем поїхали до сусіднього села шукати бензин. Через годину вона зателефонувала чоловікові. Втім, спочатку він не брав слухавку, потім скидав і нарешті вимкнув телефон.

Молодший син із-за кордону порадив Альоні звернутися на гарячу лінію уповноваженого ВРУ з прав людини. Туди жінка дзвонила багато разів, але її просили почекати вільного оператора.

За кілька годин зателефонував Віталій і попросив відчинити йому двері. Сім'я була у будинку матері Альони.
"Переді мною стояла людина, яку я не могла впізнати, його обличчя було кров'яним місивом, перебитий ніс, щелепа, кров капала і заливала очі, куртку. Моя 75-річна мати мала істерику", – розповіла жінка.
До будинку увійшли дев'ять озброєних чоловіків у військовій формі з прапорцями ДНР. Вони знали про сім'ю все – що Альона має бізнес, заправку в сусідньому селі, їхні імена.

Окупанти розпочали обшук, забрали п'ять мобільних телефонів, чотири ноутбуки. У телефоні Альони вони побачили десятки дзвінків на гарячу лінію з прав людини. Жінка підтвердила, що залишила заявку.

У сім'ї забрали документи, почали переписувати місце реєстрації та уточнювати, чи постійно сім'я тут мешкає.

Жінка розповіла, що не могла заспокоїтися, кричала, питала, чому вони побили Віталія, чому прийшли зі зброєю в наш будинок і наше місто. На що у відповідь почула погрози і що в неї зараз полетять зуби.

Віталій постійно повторював одному з військових: "Ти як офіцер дав слово, що ви не чіпатимете сім'ю".

Після цього Альоні, її чоловікові та старшому синові на голову одягли пакети, зв'язали руки і сказали: "Ви всі - терористи". Сім'ю посадили в різні машини та відвезли до головного управління Нацполіції. Автомобіль Лапчуків також забрали.

Сім'ю відвели по різних кімнатах. Жінка чула, як за стіною допитували чоловіка, йому ставили запитання, він щось говорив. На що йому відповідали: "Спустимося вниз". Внизу була кімната без вікон, де били людей.

У Альони та сина взяли відбитки пальців, ДНК, сфотографували в анфас та профіль. Сина забирали на допит. Із жінкою просто "провели бесіду".

Окупанти говорили Альоні, що прийшли рятувати людей від бандер та нациків.
"Я сиджу зараз перед тобою з пакетом на голові. Я, російськомовна мешканка Херсона. Хто я? Бандерівка? Ні, ти не бандерівка. Ти нацистка. У мене мама – українка, а тато – єврей. Як я можу бути нацисткою?", - переказала жінка одну з розмов.
Вона додала, що найжорстокішими були ті, хто мав на формі прапор "ДНР". Вони "ходили і клацали затворами - лякали".

О 1 ночі Альоні сказали, що вона може йти. Сина та чоловіка окупанти не відпускали. Жінка кричала, що вони вбили її чоловіка, а тепер хочуть і з сином зробити те саме. Їй погрожували, що завтра прийде військова поліція, і буде ще гірше.
“Гірше вже нікуди. Вбивайте і мене“, – відповіла Альона.
Згодом увійшов чоловік у формі, слідчий, і сказав, що Віталій зізнався у тероризмі, згадала жінка:

“В це було неможливо повірити. Як сильно вони били мого чоловіка, якщо йому довелося сказати. Я питала, як мені його врятувати?

На це Альоні відповіли, що Віталія відправлять до Криму і судитимуть як військового терориста, бо він у всьому зізнався:
 
"Його можна тільки обміняти", - відповідав той самий слідчий, у якого, зауважила Альона, на рукаві форми був напис "Ввічливі люди".

Зрештою, її із сином відпустили. Вночі, незважаючи на комендантську годину та небезпеку розстрілу, їх вивезли до міста.

Крадучись, щоб не натрапити на патруль, жінка з сином за чотири години дісталися додому. Але поки їх не було, в нього влучила ракета. Сім'я взяла трохи речей та швидко пішла.
"Зараз усі люди, які знають про нашу історію, кажуть, що нам дивом вдалося врятуватися. Не знаю, на що розраховували окупанти. Можливо, думали, що нас розстріляють дорогою. Або що ми будемо вдома під час ракетного обстрілу. Але найгірше, що я не знаю, що з моїм чоловіком. Його товариші по службі підтверджують, що ніби він є в списках на обмін", - підсумувала Альона.