В ООН ключовою проблемою України назвали нездатність влади забезпечити безпеку журналістів

14:42 15 грудня Київ, Україна

Однією з ключових проблем України залишається нездатність органів влади забезпечити фізичну безпеку журналістів, працівників ЗМІ, блогерів, осіб, які висловлюють думки щодо чутливих тематик, активістів та правозахисників.

Такий висновок зроблено у новій тематичній доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН) "Громадянський простір та основні свободи в Україні".

Доповідь охоплює звітний період з 1 листопада 2019 по 31 жовтня 2021 року, зосереджуючись на питаннях свободи думки та вираження поглядів, мирних зборів та об'єднань та положенні правозахисників та правозахисниць по всій Україні.

Загалом на території, контрольованій урядом, УВКПЛ ООН з прав людини задокументувало 36 випадків нападів, погроз, актів залякування та мови ворожнечі, спрямованих проти журналістів, які працюють над чутливими політичними темами та темою обмежень щодо COVID-19, а також правозахисників та правозахисниць, зокрема, тих, хто займається питаннями прав жінок, гендерної рівності, запобігання корупції, права меншин та навколишнього середовища.

В основному порушники не були притягнуті до відповідальності, що створює почуття безкарності та призводить до нових нападів, зазначається у доповіді.

Початок звітного періоду характеризувався зниженням політичної напруги після президентських та парламентських виборів у 2019 році.
 
Серед постраждалих журналістів найбільше критиків політики уряду

У 2020 році стан реалізації свободи думки та вираження поглядів, мирних зборів та об'єднань погіршився напередодні місцевих виборів та через появу нових проблем, викликаних запровадженням протипандемічних заходів.

"Урядові санкції, що вплинули на діяльність телеканалів та онлайн ЗМІ, та нездатність влади захистити журналістів та інших осіб від нападів або притягти порушників до відповідальності обмежили доступ громадськості до інформації та вплинули на вільне вираження думок", - йдеться у доповіді.

Проти журналістів, працівників ЗМІ, блогерів та тих, хто висловив думки з критикою органів влади, політики уряду або панівного політичного порядку денного, за звітний період зафіксували 29 інцидентів. У 22 із них злочинці вдавалися до насильства, в інших – були загрози, зокрема, онлайн, підбурювання до насильства, онлайн-кампанії з дискредитації та умисне пошкодження майна.

Об'єктами більшості з 15 нападів, зафіксованих УВКПЛ у 2020 році, були журналісти-розслідувачі та працівники ЗМІ, які висвітлювали політичні теми, такі як звинувачення у корупції та застосування обмежень, пов'язаних із COVID-19.

Цього року 7 із 14 задокументованих нападів були спрямовані проти тих, хто висловлював думки щодо політичних питань або критикував основні наративи влади.

Так, в одному з випадків члени груп, що пропагують насильство, у присутності правоохоронців вигукували погрози фотографу популярного ЗМІ, який знімав організований ними мітинг. Незважаючи на очевидні ознаки переростання ситуації у фізичний напад, співробітники поліції не втрутилися, щоб зупинити нападників чи захистити жертву.
Ухвалення санкцій проти ЗМІ не відповідає міжнародним стандартам
На свободу думки та висловлювання поглядів 2021 року також вплинули санкції, запроваджені Радою нацбезпеки та оборони та прийняті президентом Володимиром Зеленським проти кількох компаній та приватних осіб, які фактично призвели до закриття трьох телевізійних каналів та заблокували доступ до онлайн ЗМІ, що сприймаються багатьма як опозиційні або проросійські медіаджерела.
"Хоча захист нацбезпеки та громадського порядку є законною метою, яка може виправдати обмеження свободи вираження поглядів, міжнародні стандарти в галузі прав людини вимагають, щоб ці обмеження були пропорційними та накладалися незалежним органом", - наголосили в УВКПЛ ООН.
Рішення про санкції були прийняті виконавчим органом під головуванням президента, а текст указів не містив обґрунтування запровадження санкцій, зокрема, конкретних проблем безпеки або пояснення, як конкретні санкції вирішуватимуть такі проблеми і чому менш обмежувальні санкції не можуть бути ефективними. Отже, у цих рішеннях не було доведено відповідність міжнародним стандартам необхідності та пропорційності обмежень свободи вираження поглядів, наголосили у доповіді.

Нестача чіткого обґрунтування санкцій може призвести до самоцензури ЗМІ, вони почнуть уникати висвітлення чутливих тем, які можуть оцінюватися як пов'язані з питаннями національної безпеки, вважають в управлінні. Санкції також призвели до стигматизації медіафахівців, які раніше працювали або потім працювали в ЗМІ, порушених санкційними заходами. Це підриває критичну журналістику та створює розкол серед медіапрацівників, відзначили в УВКПЛ ООН.
 
Більшість нападів вчинили на жінок-активісток та правозахисниць
Правозахисники та правозахисниці на території, що контролює уряд, переважно працювали в умовах, що дозволяють реалізовувати свої основні свободи та брати участь у державних справах та громадському житті.

Однак деякі групи зіштовхуються з великими труднощами у своїй роботі. За звітний період УВКПЛ зафіксувало 14 інцидентів, включаючи напади, погрози та залякування, що стосувалися 18 правозахисників та правозахисниць – десятьох жінок та вісьмох чоловіків. Серед них – жінки-правозахисниці, захисники прав жінок, ЛГБТ-активісти та активістки, правозахисники та правозахисниці, які працюють над питаннями боротьби з корупцією та екологією, особливо у регіонах.

Лише в одному з цих інцидентів особи порушників встановили, і тепер їх притягають до відповідальності.

Із 14 задокументованих інцидентів 11 було спрямовано проти правозахисниць. В одному випадку 15 липня 2021 року двоє невідомих жорстоко побили правозахисницю з Дніпра, яка працювала над питаннями корупції. Вона потрапила до лікарні. Потерпіла проводила розслідування та повідомляла про незаконне захоплення об'єктів нерухомості. Двом затриманим було повідомлено про підозру у справі з кваліфікацією "замах на вбивство".

Серед усіх задокументованих інцидентів вісім було спрямовано проти десятьох ЛГБТ-активістів та активісток.
“У семи із восьми випадків, незважаючи на те, що потерпілі повідомили поліції факти, що вказують на дискримінаційні мотиви цих нападів, вони не були враховані, а в центрі розслідування та звинувачення був менш тяжкий злочин – хуліганство. Як наслідок, визнані винними особи не будуть покарані пропорційно до тяжкості злочину, а жертви не матимуть ефективний засіб правового захисту”, – наголосили у доповіді.
Правозахисниці стикалися з додатковими гендерними ризиками та перешкодами у їхній роботі через стигму, гендерні стереотипи, нерівність та дискримінацію. УВКПЛ зазначає, що випадки мови ворожнечі проти правозахисниць частішали до, під час та після зборів ЛГБТІ, а також феміністських маршів та заходів.

Так, у період проведення маршів на честь Міжнародного жіночого дня та ЛГБТ-прайду у 2020 та 2021 роках державні службовці вживали щодо правозахисниць сексистські, женоненависницькі та гомофобні висловлювання, які потім були розтиражовані у найпопулярніших ЗМІ та соціальних мережах.

Протягом звітного періоду УВКПЛ також зафіксувало дискримінаційні вислови та загрози гендерно обумовленого насильства з боку інших осіб на адресу правозахисниць, включаючи ЛГБТ-осіб, як онлайн, так і офлайн. Принизливі коментарі щодо їхньої сексуальності, сексуальної орієнтації та репродуктивного чи сімейного статусу використовувалися для дискредитації роботи правозахисниць.

У деяких випадках цьому передувала мова ворожнечі з боку груп, які пропагують насильство, зокрема, крайніх правих.
“Загалом більшість випадків мови ворожнечі, задокументованих УВКПЛ за звітний період, були спрямовані проти ромів та часто містили підбурювання до насильства проти них. Українське законодавство не передбачає кримінальної відповідальності за підбурювання до насильства, що суперечить статті 20 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права», – уточнюється у доповіді.
Водночас УВКПЛ відзначило дії українського уряду з метою підвищення безпеки активістів та журналістів, а також покращення у забезпеченні громадського порядку під час великих публічних зборів протягом звітного періоду. Проте в управлінні зазначили, що Україну характеризує загальний брак відповідальності для правопорушників, які вдаються до насильства та загроз щодо правозахисників та правозахисниць, працівників ЗМІ, громадських діячів тощо.

Зокрема, у низці задокументованих випадків порушники не приховували приналежності до груп, які пропагують насильство, але попри це слідчі не змогли встановити їхні особи.

Незважаючи на покращення охорони громадського порядку під час великих зборів ЛГБТ, безпека на зборах меншого масштабу, а також на зборах, присвячених різним чутливим темам, як і раніше, недостатня, що наражає учасників на ризик фізичних нападів, йдеться у доповіді.