Amnesty International назвала російський авіаудар по драмтеатру Маріуполя військовим злочином

11:44 30 червня Київ, Україна

Правозахисна організація провела повномасштабне розслідування обставин удару, завданого російськими військовими по Маріупольському драмтеатру.
 
Дослідники зібрали свідчення 53 уцілілих та очевидців, 28 з яких перебували в театрі або поблизу нього безпосередньо в момент атаки. Також проаналізували супутникові знімки та дані радарів, зроблені безпосередньо перед атакою і відразу ж після неї, перевірили фото- та відеоматеріали з архівів свідків та соціальних мереж та дослідили два комплекти архітектурних планів театру.
"Після кількох місяців ретельного розслідування, аналізу супутникових знімків та опитування десятків очевидців ми дійшли висновку, що ця атака є беззаперечним військовим злочином, і вчинили його російські військові. Внаслідок цього нещадного нападу багато людей отримали поранення та загинули. Причиною їхніх смертей є найбільш ймовірно цілеспрямована атака російських військових на мирне населення», – каже генеральний секретар Amnesty International Аньєс Калламар.
 
Експерт-фізик, до якого звернулися правозахисники, спроєктував математичну модель вибуху в театрі, що дозволяє говорити – використані бомби мають містити 400-800 кг вибухової речовини. Згідно з наявними авіабомбами в арсеналі армії росії, Amnesty International вважає, що російські військові завдали удару двома 500-кілограмовими бомбами однієї моделі, загальна маса вибухової речовини в яких становить 440-600 кг.

Найбільш імовірним є сценарій, за якого авіаудар завдав один із таких літаків-винищувачів: Су-25, Су-30 або Су-34, які базувалися на прилеглих російських аеродромах і часто пролітали над півднем України.
“Міжнародний кримінальний суд та всі інші органи, які мають повноваження здійснювати судочинство щодо злочинів з початку повномасштабної війни в Україні, мають розслідувати цей напад як військовий злочин. Усіх винних мають притягнути до відповідальності за дії, що спричинили смерть і розрухи”, – закликає Калламар.
Жоден із вцілілих внаслідок атаки, з якими спілкувалася Amnesty International, ані інші свідки поблизу театру в день нападу не надали жодної інформації, яка б вказувала на те, що українські військові використовували театр як базу для військових операцій, місце для зберігання зброї чи місце, звідки можна розпочинати атаки.

Цивільний характер театру та присутність численних цивільних, додають правозахисники, були очевидними навіть за кілька тижнів до нападу.