ПАРЄ прийняла резолюцію про зниклих безвісти

16:26 28 січня Київ, Україна

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) 27 січня ухвалила резолюцію "Припинення практики насильницьких зникнень на території держав Ради Європи" №15431. Текст документу містить п'ять правок, запропонованих українськими парламентаріями на прикладі відповідних випадків у тимчасово окупованих Криму та ОРДЛО.

Документ опубліковано на сторінці ПАРЄ.

ПАРЄ шкодує, що насильницькі зникнення, як і раніше, залишаються частою кримінальною практикою в геополітичній сфері серед країн Ради Європи та в усьому світі.

Асамблея висловлює глибоке занепокоєння через незрозумілу долю та місцезнаходження жертв насильницького зникнення на території Російської Федерації та територіях, підконтрольних Росії, зокрема, Автономної Республіки Крим, частинах Донецької та Луганської областей (Україна).

Крім того, згадується резолюція №1371 (2004), в якій йдеться про чотири насильницькі зникнення в Білорусі, і висловлюється жаль, що досі ці злочини були не розслідувані, а винні не притягнуті до відповідальності. Серед іншого також згадується низка резолюцій щодо російсько-української війни.

ПАРЄ нагадує, що насильницькі зникнення порушують низку ключових прав людини та однаково заборонені міжнародною системою прав людини та міжнародним гуманітарним правом, незалежно від природи та кваліфікації збройного конфлікту. Жодні обставини, чи то загроза війни, війна, внутрішня політична нестабільність чи будь-яка інша надзвичайна ситуація не виправдовують злочину насильницького зникнення.

Асамблея вказує на невизначеність, у якій живуть сім'ї та рідні безвісти зниклих. Цей злочин має згубний психологічний, соціальний, юридичний та економічний вплив на них, а також на громади, де проживають потерпілі.

Автори резолюції звертають увагу, якщо цей злочин відбувається у контексті збройного конфлікту, то це перетворюється на загрозу стабільності та запобігає тривалому примиренню між сторонами конфлікту, навіть коли конфлікт припинився.

ПАРЄ стурбована зростаючими випадками такого виду злочину у контексті збройних конфліктів. Зазвичай на національному рівні вони не розслідуються, йдеться у документі. В асамблеї наголошують, що скільки часу з моменту зникнення людини не минуло – це жодним чином не скасовує необхідності ідентифікації тіл за допомогою сучасних ДНК-методик.

Резолюція посилається на прецеденту практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою країни зобов'язані без жодних умов розслідувати всі серйозні звинувачення у порушенні ст. 2 (“право на життя”) та ст. 3 (“заборона катувань”) Європейської конвенції з прав людини (ЄСПЛ) та притягувати винних до відповідальності.

Україна запропонувала поправку, щоб "термін давності, якщо він застосовується до насильницьких зникнень, був тривалим і пропорційним до надзвичайної тяжкості цього злочину, а також враховував його тривалий характер".

За словами аналітика Євгена Ярошенка, це положення є особливо актуальним для України, оскільки Кримінальний кодекс не визнає насильницькі зникнення як тривалий злочин, доки не буде встановлено долю зниклого. Крім того, ст.146-1 КК визначає максимально сім років ув'язнення за цей злочин.

Документ наголошує на кількох доповідях Ради Європи, де підкреслюється повільне та неповне виконання численних рішень ЄСПЛ, які встановлюють "процедурні" порушення ст. 2 Конвенції. Суд приймав ці рішення на підставі того, що низка держав не проводили серйозного розслідування випадків насильницьких зникнень, особливо Російська Федерація в регіоні Північного Кавказу.

За даними уповноваженого Верховної Ради з прав людини, на тимчасово окупованих територіях ОРДЛО зниклими безвісти є 258 осіб, у тому числі 67 військовослужбовців та резервістів. Робота з їхнього пошуку повинна здійснюватися в рамках Тристоронньої контактної групи, згідно з Мінськими домовленостями, втім, процес заблокований Росією.