Нова війна чи блеф Китаю

20:01 31 липня Київ, Україна

Напередодні візиту спікера Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі до Тайваню представники КНР не офіційно пригрозили Америці “вживанням рішучих заходів”. Тому американський авіаносець Рональд Рейган попрямував до Південно-Китайського моря, щоб забезпечити безпеку члену Конгресу на майбутній зустрічі та продемонструвати свою рішучість захистити Тайвань.

Варто зазначити, що Пекін, як і росія, не втрачає можливості пригрозити США. Це відбувається вже не перший рік. КНР погрожувала навіть завдати ядерного удару по Америці та Японії, якщо вони втручатимуться у військове захоплення Тайваню. У той самий час, досі військового протистояння не відбулося.

Ймовірно, Сі Цзіньпінь на сьогодні аналізує ситуацію на полі бою в Україні. Така ж "уславлена" по телевізору армія росії зазнає поразки від українських захисників, у чисельному та технічному плані менш сильного противника. Пекін у свою чергу також використовує пропаганду для посилення своєї армії. Безперечно, економіка КНР на даний момент друга у світі, за чисельністю населення та армії (включаючи резервістів) займає перше місце у світі, технічне оснащення значно перевершує російське, принаймні про це повідомляють китайські пропагандисти. Але й Китайська Республіка значно перевершує Україну в густоті населення на один квадратний кілометр території, а збройні сили володіють технікою, що не поступається західним зразкам останніх поколінь, адже тісно співпрацюють із США та НАТО у питаннях оборони. Також, порівняні сили армій КНР і Тайваню приблизно відповідають тим самим показникам, що й армії рф та України – 3 до 1 відповідно. При цьому, як відомо, нападник повинен мати мінімум у 5 разів більше живої сили, щоб успішно вести наступ. А враховуючи те, що Китайська Республіка складається з островів, то це ускладнює ведення успішної загарбницької операції Пекіном і йому знадобиться значно більше військових сил, щоб здолати Тайвань. Тобто у військовому співвідношенні сил ситуація приблизно така ж як і у випадку з Україною та росією, проте Китайська Республіка виграє перед КНР ще й у географічному плані.

Також не слід забувати, що Тайвань повністю підтримують США. У Вашингтоні навіть прямо заявили, що виступатимуть союзниками Китайської Республіки у разі нападу з боку Пекіна. Це означає, що підтримка Америки і взагалі всього колективного Заходу буде більш значною, ніж у випадку з Україною, в тому числі й тому, що Китай несумісно сильніший за росію. У свою чергу, економічні санкції, ймовірно, ще масштабніші, ніж проти кремля, будуть застосовані проти Пекіна.

Вся ця перевага Тайваню може бути нівельована одночасно, якщо Китай завдасть ядерного удару по острову, а також по його союзниках. Однак у цьому випадку КНР також буде знищено, втім, як і решту світу. Беручи до уваги політику та звички Сі Цзіньпіня, він ще далекий від реалізації таких загроз, ніж путін. Занадто довго китайський генсек при владі і по-справжньому багато зробив для КНР, щоб так просто знищити все одним наказом.

Ймовірно, конфлікт так і не вибухне. Принаймні з урахуванням тих вихідних, що є зараз. Пекіну необхідно куди більший вплив, ніж він має на сьогоднішній день, щоб проводити військові операції на кшталт безболісного захоплення Тайваню. Навіть без ядерного удару, КНР втратить багато чого у разі розв'язання нової війни за Тайвань та інші острови. Ким-ким, але безмозким китайського генсека назвати не можна. Він вміє робити висновки з геополітичних помилок інших світових лідерів, а значить, тайванська криза поки що відкладається, хоча залишатиметься на порядку денному ще довго, доки Пекін все ж таки не перевершить США в економічному і військово-політичному плані і не захопить китайську республіку.