Кремлівський підхід у вирішенні конфліктів незмінний - це шантаж

13:09 15 вересня Київ, Україна

Президент України Володимир Зеленський покладав дуже оптимістичні надії на зустріч радників глав країн-учасниць "нормандського формату". Однак видимих зрушень ця зустріч не принесла.

Більш того, після цієї зустрічі заступник глави адміністрації президента Росії Дмитро Козак зазначив, що поки немає ніяких підстав говорити про можливість проведення нової зустрічі в «нормандському форматі» на вищому рівні. Тому що, мовляв, ця зустріч може відбутися тільки після того, як будуть виконані домовленості, досягнуті на попередньому - паризькому - саміті. А поки такого виконання немає, пояснив Козак, проведення саміту на вищому рівні тільки затягує конфлікт.

Звичайно, словам Дмитра Козака, як і заявам будь-якого іншого російського чиновника, не можна повністю довіряти. Нещодавно сам Дмитро Козак наполягав на недоцільності проведення зустрічі радників керівників країн-учасниць «нормандського формату», закликав перенести переговорний процес на рівень міністрів закордонних справ і Тристоронньої контактної групи (ТКГ). І, не дивлячись на ці заяви, Росія продовжувала готуватися до проведення зустрічі радників.

А чому ж зараз не готуватися б до саміту на вищому рівні та запевняти, що він найближчим часом не відбудеться?

Однак зрозуміло інше. У Кремлі усвідомили, що саме проведення саміту на вищому рівні та можливість особистих зустрічей Володимира Путіна й Володимира Зеленського є важливою політичною метою українського президента, що Зеленський саме на такі зустрічі покладає свої надії на досягнення миру на Донбасі. А значить, проведенням таких зустрічей його можна шантажувати. І те, що ми зараз спостерігаємо - і є звичайний шантаж.

Звичайно, такий шантаж ми могли спостерігати й перед проведенням попереднього саміту лідерів «нормандської четвірки» у французькій столиці. Якихось реальних підстав вважати, що цей саміт міг принести конкретні результати і хоча б на крок наблизити мир на Донбасі, і тоді не було.

Більш того, особиста зустріч Путіна та Зеленського швидше могла погіршити ситуацію, бо російський президент тоді переконався б, що президент України не збирається йти на серйозні політичні поступки, не збирається капітулювати. У цьому особистому спілкуванні повинна була зникнути ілюзія, яка виникла у російського політичного керівництва після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах, після того, як мільйони виборців підтримали його знамените гасло «потрібно просто перестати стріляти».

Мабуть, Зеленський-політик повинен був робити все, що можна, щоб уникнути зустрічі, уникати розсіювання цієї ілюзії, а отже продовжувати підтримувати невизначеність у розв’язанні питання Донбасу та запобігти ескалації конфлікту. Але Зеленський-людина шукав зустрічі з Путіним, робив все можливе, щоб вона відбулася. Йшов на поступки, коли мова йшла про обмін полонених. Але ніякого розуміння все одно не досяг. Єдине, що після паризького саміту - так це те, що різкого Владислава Суркова в ролі куратора українського напрямку в Кремлі змінив обережний Дмитро Козак. Але сутність кремлівського підходу до вирішення конфлікту від цього не змінилася.

Шантаж, до речі, тривав до останнього дня перед зустріччю радників. Москва намагалася схилити Київ до проведення спільної з бойовиками ОРДЛО інспекції позиції українських військових в Шумах.

Обумовлювала цією інспекцією саме проведення зустрічі - і вже майже досягла своєї мети, якби черговий раз не переграла у вимогах і не викликала гостру реакцію в українському суспільстві.

Але це тільки одна з ілюстрацій шантажу українського керівництва, просто остання на сьогодні. Таких ілюстрацій буде ще чимало, коли сторони будуть продовжувати готуватися до зустрічі на вищому рівні.