Ха-ха або про вічне! (Есе)

16:57 07 липень Київ, Україна

     Літо. Пора відпусток. Чудова погода. Дощ не завада коли на душі спокійно. Хмари бувають в цей спекотний час такі потрібні. Сонце гріє не тільки тіло, а і душу.
Дивишся у небо трохи примружуючи очі і бачиш як хмаринки не поспіхом, наче кораблики без вітрил, плинуть куди поженуть їх хвилі... хвилі приємного на дотик вітерця... вітерця надій!
     Мимововлі починаєш з віком розуміти важливість моментів, дотиків, відчуття ароматів твоїх губ, хорошого вина, смачного кремового тортика. Згадуються моменти як вчився їсти по східному, паличками. Вчився розпізнавати хорошу музику від поганої. Перечитав сотні книг. Передивився ще більше фільмів, а деякі повторно переглядав під сотню разів. Зустрічав ворогів. Не проходив повз друзів. І як виявляється життя підводить тебе до висновку...
Далі буде