Прийдешня демографічна прірва ... коли ти на дні, відштовхнися і спливай

09:22 10 січня Київ, Україна

Академік Національної академії наук України, доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України Елла Лібанова ще рік тому передрікала країні серйозні демографічні проблеми, які на той час були здебільшого пов'язані з трудовою міграцією молодого, працездатного та фертильного населення до західних країн. Водночас в Україні сформувалося поняття «спадкова бідність», коли за межею бідності живуть уже кілька поколінь однієї родини. Тривожні дзвіночки керівництвом проігнорувалися, дані про чисельність населення безбожно завищувалися.

Після здобуття Україною незалежності, виїхати до Польщі на будь-яку, найнепрестижнішу роботу, розглядалося більшістю українців як якийсь «соціальний ліфт», оскільки навіть наявність добротної освіти та соціально-значущої професії не гарантувала працевлаштування з гідною оплатою.

У період пандемії, країни Заходу із задоволенням скористалися українськими лікарями та медичними сестрами, коли попит на навчений, кваліфікований медперсонал у всьому світі був надзвичайним. Пообіцявши гідні гроші, уряди західних країн вирішили проблему з нестачею медиків багато в чому завдяки Україні, де ковід вирував з не меншою, а то й більшою силою, але було провалено кампанію з вакцинації і держава практично не підтримувала медицину.

В результаті Захід зберіг найцінніший ресурс – людей, ми ж втратили професійних лікарів та отримали величезну кількість «жертв пандемії», справжню кількість яких не береться озвучити навіть ВООЗ, визнаючи, що офіційні цифри можна сміливо потроїти.

У липні 2021 року представниця ООН з гуманітарних питань в Україні Асенефу Лубрані заявила, що владі країни абсолютно необхідно провести перепис населення, оскільки чисельність населення України невідома. Останній офіційний перепис населення в Україні проводився у грудні 2001 року!!!

Звідси випливає, що влада вже тоді мала дуже невиразне уявлення про те, скільки людей проживало на території України, а отже, планування бюджету країни і пов'язане з цим наповнення пенсійного фонду проводилося на вічко. У 2021 році середні показники народжуваності становили приблизно 1300 осіб на день, смертність мінусувала населення на 1800 жителів, разом Україна у мирний час зменшувалась зі швидкістю 500 осіб на день.

Соціальний геноцид сучасності йшов чи не більшими темпами, ніж у голодомор 30-х років. Тоді також не було точних цифр і втрати України від голоду оцінюються від двох до п'яти мільйонів людей. Вільна євроспрямована країна за роки незалежності втратила близько 8-10 мільйонів, наголошу – у мирний час.

Після лютого 2022 року говорити про наслідки ковіда або трудової міграції взагалі не доводиться, в країні йдуть військові дії і спад населення збільшився багаторазово. Люди залишають непридатні для життя міста та села, гинуть у боях. За даними ООН, оскільки війна триває вже понад 300 днів, 17,7 мільйона українців у всьому світі потребують гуманітарної допомоги та захисту.

Зі статистикою як завжди складно, якщо не знати скільки людей було, як дізнатися скільки залишилося? Як справляються військкомати, просто важко уявити, навіть ті військовозобов'язані, які стояли на обліку, коли грім гримнув, змогли спокійно виїхати з країни. З цифрами оскандалилася навіть пані Урсула, озвучивши взяті зі стелі відомості про втрати української армії, хоча аргументовано заперечити їй складно, адже офіційних даних немає. Мене не переконують обережні 10 – 20 тисяч безповоротних втрат, які іноді неофіційно озвучують цілком офіційні особи... як можна давати розкид у 10 000 осіб, це ж життя людей?

А якщо взяти до уваги втрату територій і людей (як не крути, за фактом Крим і Донбас зараз Києвом не контролюються, а явних ознак, що все повернемо, поки не спостерігається, хоч наші захисники і не залишають відчайдушних спроб), то спад населення України набуває катастрофічного обороту. Лише у цих регіонах проживає близько 10 мільйонів осіб, які тепер мають паспорт іншої країни.