F-16 для Туреччини – ціна поступливості президента Ердогана

15:18 01 липня Київ, Україна

Як і припускали багато експертів, угода з Туреччиною відбулася і дуже далекоглядний і досвідчений політик Реджеп Ердоган отримав бажане, зумівши довести, наскільки важлива Анкара для НАТО.

Перший бонус – це договір з Фінляндією та Швецією про відмову від підтримки Робочої партії Курдистану – організації, яка визнана терористичною у США, Європейському Союзі та Туреччині. Швеція навіть дала гарантії про екстрадицію 73 членів РПК, а все тому, що блоку було життєво необхідно домовитися, і Ердоган звичайно розумів, що за його згоду, а в реаліях, коли будь-яка помилка Заходу розцінюється як перемога путіна, можна просити все чи майже все.

Другим бонусом безсумнівно стало скасування обмеження на продаж зброї Туреччині, влада якої вичавила з української кризи все на повну. Ердоган загравав з росією, зображуючи миротворця на двох раундах переговорів між протиборчими сторонами та продавав безпілотні літальні апарати Байрактар Україні, яка їх успішно застосовує для спротиву вторгненню.

Але останнім часом Туреччина займає дуже обережну позицію щодо продажу зброї Україні та бере курс на нейтральність, оголошуючи своїм пріоритетом прагнення до організації переговорів про мир. Це дає Туреччині надію бути на боці переможця, адже якщо (коли) переможе Україна, Ердоган оголосить перемогу своєю, адже вони постачали Байрактари, у разі перемоги росії, Анкара знову на коні, адже вони організували кілька раундів мирних переговорів і взагалі за все добре і проти всього поганого.

Найбажанішим предметом торгу для Туреччини, напевно, стала підтримка президентом США Джо Байденом продажу Анкарі реактивних винищувачів F-16. США ввели санкції проти Туреччини через її рішення про купівлю у 2017 році російської системи ППО С-400. США також виключили Туреччину із програми винищувачів F-35, заявивши, що електроніка літака вразлива для С-400 і росія може спробувати її зламати.

Минулорічний запит Туреччини на партію нових F-16 тепер розглядається як шанс на відновлення довіри, що похитнулася, між союзниками.

Байден, звичайно, пообіцяв сприяння, але не все залежить від нього одного, є ще Конгрес, підтримкою якого необхідно заручитися, а там не все так однозначно, крім демократів є ще республіканці, які сильні, і є затяті захисники інтересів Греції, з якою у турків давні рахунки.

Є критики Ердогана навіть серед демократів, наприклад, голова сенатського комітету з міжнародних відносин сенатор Боб Менендес, вважає політику президента Туреччини в галузі прав людини неприпустимою і виступає проти угод типу «зброя в обмін на лояльність».

Враховуючи заяви путіна про те, що цілі росії в Україні не змінилися, припинити кровопролиття в найближчому майбутньому не вийде. Підсумки останніх самітів говорять про серйозний настрій західних країн здобути перемогу над росією військовим шляхом руками українців, не беручи до уваги страждання мирного населення та жертви серед військових. 29 червня на саміті НАТО міністр закордонних справ Великобританії Ліз Трасс чітко окреслила позицію своєї країни: переговори з росією будуть можливі лише після перемоги над нею в Україні.

Як збираються перемагати, не уточнюється, але обіцяють допомагати, поки це буде необхідно, паралельно вимагаючи повернути борги. Bloomberg підрахував, що до 1 вересня Україна зобов'язана виплатити 1,4 млрд зовнішнього боргу і можливості його реструктуризації поки ніхто не розглядав. З огляду на стан економіки України, основним варіантом розрахуватися з боргами, на думку керівництва країни, є використання заморожених золотовалютних резервів росії, хоча юридичне обґрунтування подібних дій досі не знайдено.

Починаючи з березня 2022 року, Україні було передано 6,5 млрд доларів грантових і кредитних коштів, здавалося б величезні гроші, але за даними президента Володимира Зеленського, тільки на оборону витрачається 5 млрд доларів щомісяця і було б правильно, якби ці гроші виділяв НАТО.

Тепер залишається тільки чекати, коли західні партнери перейдуть від слів до справи і припинять обмежуватись напівзаходами.