Мліїв на Черкащині – батьківщина талановитих вчених

22:17 11 січня Київ, Україна

Мліїв — маленьке селище на карті України. Воно може для всіх нас виявитися непримітним і, можливо, навіть сьогодні не всі місцеві жителі знайомі з історією цього маленького населеного пункту. Але в ньому колись існував «рай» для звичайних людей, де для них створювалися всі умови, щоб вони могли не лише працювати, а й жити з багатьма привілеями.

У цьому селі виросли відомі нам вчені та професори у сфері ботаніки та садівництва Симиренки й також тут було виведено сорт «Ренет Платона Симиренка».

Мліїв також має свої визначні пам'ятки, що виділяють його серед усіх: садиба Симиренка, Свято-Троїцька церква, дендропарк, помологічний центр НДІ (Науково-дослідний інститут помології України).

Городищенський район має дуже вигідне територіальне розташування: річка, земля, поля, ліси, багато дичини. А в XVII і XVIII століттях околиці Млієва (кілька століть тому назва місцевості була Мгліїв) завжди приносили прибуток литовським панам за вирощену сільськогосподарську продукцію та промисел: видобуток фарбувальних речовин. Населення потроху розросталося.

Ця місцевість на Черкащині завжди мала волелюбний характер і її заселяли жителі, які боролися проти неволі польських панів. Ще сам Богдан Хмельницький зупинявся та перебував у краях Черкаського повіту. Він усіма силами намагався звільнити територію від "паньків" і навіть вів з ними переговори. Не завжди вони зустрічали позитивну реакцію. Були війни.

Після ліквідації Січі козаки повинні були присягнути імператриці служити правдою і вірою, але не всі на це погоджувалися, тому багато козаків потрапляли в неволю.

Коли ж Мліїв перейшов у володіння російських поміщиків, гніт не припинявся.

Фото: Научно-исследовательский институт помологии имени Л. П. Симиренко

Але саме XIX століття та початок XX століття залишили великий та світлий «слід» в історії села Мліїв. У цей період тут оселилася сім'я Симиренків, яка розгорнула на орендованих землях промисловість європейського масштабу та прославилася своїм якісним продуктом, меценатством та підприємництвом.

Селу залишилися у спадок визначні пам'ятки, які з'явилися завдяки династії Симиренків.

Садиба Симиренків, в якій зараз розташований чинний музей, була побудована в середині XIX століття Платоном Симиренком. У будинку збереглися обстановка та предмети побуту, залишені за життя Лева та його сина Володимира Симиренків, а також складено генеалогічне дерево, на якому видно геніальних та талановитих людей цього роду (рід бере свій початок від козака Андрія Семирукого).

Сім'ю Симиренків часто називають філантропами. І з цим неможливо не погодитися, оскільки їхній внесок був вагомим. Тим більше Симиренкам багато хто заздрив і не міг змиритися з їхньою непохитною прихильністю до своєї справи та допомоги українцям. Йдеться про осіб, які були наближені до вузького кола імператора. Тобто Росія не хотіла визнавати відкритого поширення українства і тим більше заохочувати його.

А Симиренки з кожною своєю успішною справою, меценатством, благодійністю та практично монополією в торгівлі цукрової сировини могли суттєво підірвати наявні правила щодо України.

Фото: Свято-Троицкая церковь

Їхня діяльність мала великий масштаб: вони володіли декількома заводами з переробки цукру. Неподалік Млієва вони збудували заводське промислове містечко, комплекс: великий удосконалений цукровий завод, машинобудівний завод, де праця високо оплачувалася. Кожному робітнику та його сім'ї надавали житло з городом. На території містечка було збудовано школу та медичні заклади, також працював культурний клуб для дозвілля, існувала бібліотека та спортивний зал.

Людям на околицях вони влаштовували благодійні дні і видавали їжу.

Свято-Троїцька церква (1858), яка була побудована за Платона Симиренка, також залишилася як спадщина династії. Вона послужила усипальницею та місцем поховання меценатів. Щоправда, за часів більшовицької влади та німецької окупації церква втратила свій первісний вигляд, але сьогодні її можна побачити відреставрованою та відкритою для відвідування.

Городово-садова помологічна станція в Млієві, заснована Львом Симиренком, пам'ятник якому стоїть посеред парку на території інституту.

Тут талановитий вчений провів багаторічні дослідження рослин, висадив численні сорти плодово-ягідних дерев та чагарників, та вивів світові новий сорт яблуні «Ренет Симиренко». А також відкрив школу садівників, вихідцями якої стали дуже багато талановитих вчених-помологів. Вони, у свою чергу, змогли застосувати отримані знання на благо людству.

На території інституту працює дендропарк, прикраса Млієва.

Звичайно ж, роки репресій, війн, гонінь та голодомору не раз змінювали хід історії місцевості та видозмінювали Мліїв. Але були і залишаються люди небайдужі, які намагаються зберегти пам'ять про рідний край та людей, причетних до його розвитку.