Іван Петрович Котляревський – «перший весняний промінь» української літератури

21:54 04 січня Київ, Україна

Україна досі залишається «ненькою» для багатьох видатних та легендарних особистостей, які не перестають підкорювати та дивувати світ своїми відкриттями, творчістю, винаходами, новими сучасними технологіями у сфері науки і не лише.

Іван Котляревський – полководець, дипломат, поет, драматург та письменник XVIII-XIX століть, керував Вільним театром у Полтаві, для якого поставив відому постановочну п'єсу «Наталка-Полтавка» та водевіль «Москаль-чарівник». Його визначна робота - поема «Енеїда», яка змогла відродити українську мову та літературу, була видана у Петербурзі.

Котляревський народився у столиці Малоросії у 1769 році, його батьки були поміщики зі старої козацької громади. Юний Іван навчався у духовній семінарії, але раптова смерть батька у 1779 р. змусила його кинути навчання. Він влаштовується на роботу в канцелярію та одночасно дає приватні уроки у дворянських сім'ях Полтави.

Незабаром, в 1796, Котляревський вступає до Сіверського драгунського полку, де йому вдається відзначитися хоробрістю, лідерством і стратегічним розумом. Під час служби виявляє чудові дипломатичні здібності, за які був неодноразово удостоєний найвищого благовоління.

Він дослужується до штабскапітана й у тому званні бере участь у російсько-турецькій війні за Дунаєм: під його командуванням козачий полк.

Фото: Иван Петрович Котляревский

Котляревський йде у відставку в 1810 році і в цьому ж році, у себе на рідній землі, стає піклувальником Будинку для виховання дітей бідних дворянських сімей.

У 1812 Котляревський знову був затребуваний як відмінний військовослужбовець, коли Наполеон рухався у бік Росії в 1812, але участі капітана, і його нового козацького кінного полку, що сформувався, у військових діях не знадобилося. Нове формування, за отриманим дозволом від генерал-губернатора Малоросії, повинно було залишитися в такому ж складі, як козацький військовий полк на постійній основі, але обіцянка, на жаль, не була виконана.

За все своє життя письменник і драматург так і не був одруженим і не мав дітей. За деякими ймовірними даними, цьому могло послужити нещасне кохання, яке відбулося в його молодості. Коли він викладав у дворянських сім'ях, він був закоханий в одну дівчину, яка вже була обіцяна багатому і, мабуть, похилого віку вдівцю.

Видно ці події так вплинули на юнака, що він хотів втекти від сумних думок, що мучили його, і результатом став вступ на військову службу.

Фото: Иллюстрации к поэме Котляревского

Інтерес до народної творчості та фольклору виявлявся у ранньому віці. Свою поему «Енеїда» Іван Котляревський писав протягом двох років починаючи з 1794, ще до вступу до драгунського полку, а останню, четверту, частину закінчив лише в 1809, згадавши і чітко описавши осіб, які йому були не до вподоби.

Вперше «Енеїда» Котляревського була видана в Петербурзі без відома на те й схвалення її автора в 1798 році.

«Енеїда» заснована на творі поета Вергілія, але на її сторінках головними персонажами ожили прості українські люди з характерною для них полтавською промовою та побутом.

Багато послідовників української літератури писали про творчість і про самого Івана Котляревського як про людину, яка зуміла воскресити українське слово та самобутність, які, як багатьом здавалося, були назавжди втрачені після ліквідації Січі.

Котляревський входив у різні літературні спільноти, був прийнятий у масони і перебував у закритому колі «Малоросійського таємного товариства», до якого входили декабристи. Доля до письменника була прихильною. Його врятувала дружба та знайомство з Рєпніними, хоча багатьох учасників повстання не помилували.

У 1838 році поета не стало.

Театральні постановки Івана Котляревського, п'єси та вірші, визнають початком процвітання української мови.

Хоч і малі праці, написані поетом, але кожна з них по-своєму унікальна і в гумористичному полтавському стилі, який був визнаний найкращим у поемі «Енеїда», та у п'єсі «Наталка-Полтавка», яка стала першою постановчою п'єсою театру «рідною мовою».

Як все ж таки людина з істинно українською душею, яка щиро бажала і відстоювала те, що належить Україні, змогла здійснити «переворот» у літературі.