Навальний не підтримував агресію РФ проти України

21:21 19 лютий Київ, Україна

Репресії з боку Кремля, спрямовані на російського опозиціонера Олексія Навального, спроба його вбивства руками офіцерів ФСБ, нинішня посадка «по бєспрєдєлу» в момент повернення на батьківщину, викликали негативну реакцію не тільки серед демократично мислячих верств населення в самій Росії, але і на Заході. Для Кремля замаячили нові міжнародні санкції, до яких він, попри гучні заяви, не готовий ні з огляду на економічне становище Росії, ні по соціальних напруженнях всередині країни.

Єдине, що може протиставити цьому кремлівська пропаганда - це формування положення, Навальний не такий вже і хороший в ідеологічному плані. Тобто - це опозиціонер з недоліком: підтримує націоналістів, антиліберал, вітав анексію Криму і так далі. Іноземні агенти Путіна на всіх рівнях негайно почали відпрацьовувати цю повістку. Президент Чехії Мілош Земан днями висловився так: "Він (Навальний) видає себе за борця за демократію, але я прочитав, що, по-перше, він підтримав анексію Криму, по-друге, він брав участь в низці націоналістичних маршів, по-третє, він підтримав сталінські депортації, наприклад, чеченців. Є ще кілька речей, так що який же це борець за демократію? Я думаю, що він російський націоналіст, я нічого проти не маю, але він не повинен прикидатися, що він належить до тих політиків, які виступають проти путінського режиму. Він просто проти Путіна, а це страшенно велика різниця. Можливо, він просто хотів би сам бути на його місці".

Інтернет-тролі, що видають себе за українців, як тільки в Твіттері або Фейсбуці з'являється прізвище Навального, негайно згадують його стару фразу про те, що "Крим - це не бутерброд". Саму фразу, тим часом ніхто в точності згадати вже не може. І це, на їхню думку, є достатнім доказом того, що між Путіним і Навальним немає ніякої різниці, обидва імперіалісти, а значить, вороги прогресивного людства.

Чи так це? Зрозуміло, ні. Навальний постійно, багаторазово, і буквально з перших хвилин російської агресії публічно говорив про те, що анексія Криму незаконна, злочинна, неприпустима. Вже наступного дня після так званого "референдуму" в Криму, перебуваючи під домашнім арештом у справі "Ів Роше", Навальний написав про це статтю, і вона була опублікована в газеті New York Times 20 березня 2014. У цій статті він назвав дії Путіна в Криму "військовою авантюрою під прапором "маленької переможної війни", покликаною відвернути народ (Росії) від реальних проблем.

«Крим завжди був невіддільною частиною Росії в серцях і умах людей», - заявив минулого тижня Путін. Хоча навіть серед самих націоналістичних і прорадянських росіян прагнення повернути Крим під російське правління згасло багато років назад. Однак Путін цинічно довів націоналістичний запал до апогею; імперіалістична анексія стала стратегічним вибором, що сприяє виживанню його режиму. Мобілізація мас шляхом відволікання їх від реальних проблем, таких як корупція і економічний застій, може відбуватися тільки під прапором боротьби з зовнішніми ворогами. "Що дійсно тривожно в необачній поведінці Путіна, - пише далі Навальний, - так це те, що ним рухає бажання помститися українському народу за його повстання проти дружнього Кремлю уряду". Далі Навальний закликає до рішучих санкцій стосовно як самого Путіна, так і його оточення, пропонуючи покарати за анексію Криму насамперед найближче оточення російського президента.

Ну і де тут «схвалення анексії»? 15 жовтня 2014 до заарештованого Навального зуміли пробитися два журналісти з "Ехо Москви". У своїй бесіді з журналістами, Навальний висловив свою думку щодо анексії Криму та перебігу подій на південному сході України. «... бойові дії, які йдуть на південному сході України, не мали ніяких передумов. І не мають передумов.

Вони відбуваються виключно тому, що для нинішнього керівництва Росії це принциповий момент - торпедувати українську державу, торпедувати реформи і продемонструвати всім, що і антикримінальна революція, яка на Україні відбулася, вона буде неуспішною, вона призведе до того, що держава зруйнується.

Це найважливіше завдання, в тому числі особисто для Володимира Путіна». «Як я вже сказав, для нього (Путіна) принципово важливий крах української державності, оскільки на Україні відбулося найгірше, з точки зору Путіна: повсталі люди скинули корумпований режим саме в основному під гаслами корупції... Для Путіна це жахливо: повсталі маси прогнали шахраїв. І він хоче показати, що після цього буде громадянська війна і все розвалиться. Тому що приклад для Росії, для російського населення це подавало б дуже і дуже поганий. Він (Путін) міг, можливо, на якомусь етапі стерпіти, що Грузію всі ставили в приклад, успішну антикорупційну реформу Саакашвілі, але такий же успіх української державності, економічне зростання, ефективна боротьба з корупцією для Путіна це, звичайно, найжахливіше, що може трапитись".

Навальний ніколи не схвалював агресію Кремля щодо України. Формування образу Навального, як якогось «недоопозиціонера», вигідне Кремлю. Відверта брехня і побудова на окремих фразах, вирваних з контексту, негативного для демократичного суспільства образу Навального, який вже став «кремлівським кошмаром» - головне завдання на сьогодні інформаційно-пропагандистської машини Путіна.

В кінці пам'ятного інтерв'ю від 15 жовтня 2014 Навальний говорить про те, що Путінська агресія проти України, це було, безумовно, порушення міжнародних договорів. «І якщо я коли-небудь буду частиною цієї влади (Росії), я свої позиції не зміню. Те, що я сказав зараз, завжди залишиться зі мною. Це була неправильна дія, це було порушення!»