Між Добром та Zлом

19:54 19 липня Київ, Україна

На черговій зустрічі з депутатами держдури, путін, говорячи про війну в Україні, заявив, що, виявляється, вони "нічого серйозного ще й не починали". Після втрати на українських полях понад 37 тисяч російських бойовиків, така заява від президента країни виглядає верхом блюзнірства та цинізму. Що "не починали"? Безславно вмирати тисячами на день?!!

Путін не зважає на втрати. Зрозуміло, що його зовсім не цікавить кількість загублених життів українців. Для нього – це щось, що не заслуговує на його увагу. У шалених терористів завжди так. Навіть чим більше – тим краще! Але 37 тисяч так само, так би мовити, свої, росіяни, заради безпеки яких, як стверджує кремлівська влада, і була затіяна так звана «спецоперація»?!

Психічний стан карлика в «пиноходах» погіршується з кожним днем. Хвороба прогресує, посилюючи відчуття безпомилковості та безкарності пацієнта, який, за безвідповідальності лікарів, опинився на свободі та при владі. Людина, яка стверджує, що воює проти «всього демократичного світу», не може бути при повному розумі. Або не може бути «людиною»...

Чим і кому загрожує кремлівський бузувір? «Килимовим» бомбардуванням українських міст? Використанням хімічної чи бактеріологічної зброї? Ядерною кнопкою? Україні та українцям, Європі, Світу? Що діється в черепній порожнечі схибленого діда – незрозуміло. Навіть йому самому. Але це його не бентежить і не лякає. Лякає інших, тих, хто став заручником вінценосного кремлівського маніяка і змушений зважати на ці, зовсім не безпідставні, страхи у своєму житті.

Україна та українці готові до бою. Навіть готові до втрат, розуміючи, що зупинити криваву навалу силою однієї думки неможливо. Ворога потрібно знищити, не залишивши від нього каменю на камені. Так буде. Обов'язково!

Але чи готові до необхідної, за умов поширення всесвітнього зла, самопожертви інші? Адже насамперед слова путіна адресувалися саме їм – європейцям та американцям!

Україну вже залякувати пізно. За вісім років ми практично звикли до постійних погроз та відвертих злочинних проявів «сусіда». Навіть кривава війна не стала для нас такою вже несподіванкою. Ми її не хотіли, але були готові до неї. Не лише Збройні сили, а насамперед вся українська Нація довела цю готовність, зупинивши ворога на самому початку агресії і не дозволивши злочинцям із росії запанувати на її території.

Світ завмер у хисткому балансі між двома силами – українським та світовим Злом. Україна змогла збудувати стіну, яка зупинила гниль і бруд кремлівських намірів. Сили майже рівні. Ми не можемо поки що вигнати ворога, тотально зачистивши від його смороду українську землю, але й він не в змозі зламати нашу стіну волі до перемоги та справедливості.

Обидві сторони накопичують сили для «останнього та рішучого». Інші країни, спокій яких, поки що, оберігає Україна, повинні розуміти, що від того, на який бік, зрештою, впаде ця стіна, залежить майбутнє світової демократії та мирного розвитку людей. Погрози «почати по-справжньому» від кремлівського злочинця – це не пусті слова. Це реальна погроза, яка потребує спільних зусиль для її повної ліквідації.

Якщо «українська гребля», не дай Боже, не встоїть, кремлівську заразу вже не зупинить ні Європа, ні Атлантичний океан! Путінська гнилизна обійде всю земну кулю і заповнить її на довгі століття, сповнені тотального жаху і смертей сотень мільйонів ні в чому не винних людей, які не змогли або не захотіли виявити рішучість у потрібний момент.