Хто винен і що робити (2 частина)

14:03 09 березня Київ, Україна

І «перші» і «другі» безумовно задаються питанням «Хто винен» у всьому тому апокаліпсисі, який спіткав Росію. На перший погляд, винуватець давно відомий і зрозумілий – Путін.
 
Саме його безумні фантазії та мрії поставили Росію та Європу на краю прірви. Саме на ньому лежить кінцева, найбільша відповідальність за страждання та смерті ні в чому не винних українців.
 
Але ж він приймав рішення про початок злочинної війни виходячи з доповідей свого найближчого та найдовіреннішого оточення. Яке не тільки не попередило злочин, а ще й залюбки та усіма силами провокувало Путіна на прийняття згубного рішення. Навіть попри явні ознаки божевілля, Путін ніколи б не наважився на пряму агресію проти України, якби не дві людини з його найближчого оточення. Шойгу та Лавров.
 
Перший, Шойгу, «виплясував» перед керманичем, співаючи про незрівнянну потужність російської армії. Возив Путіна на полігони, навчання та паради, демонструючи тотальне, часто густо – бутафорське, домінування російських військ над будь-якою іншою армією.
 
Брава піхота, потужні танки та літаки, аналогів яких немає в усьому світі, надпотужні невловимі засобами ПРО ракети! Путін гадки не мав, що хтось, окрім нього, здатен на таку відверту брехню. Шойгу виявився здатен. Особливо в частині солодких розповідей про нікчемність та слабкість армії України. «Бандерівці на підводах не зможуть протистояти несокрушимій армаді!»
 
Як же помилився Путін, довірившись брехливим доповідям свого міністра оборони… «Нікчемні бандерівці» вже розмазали тонким шаром на українських ланах більшість армади загарбника, перетворивши «неповторні» зразки новітньої російської непереможної техніки на десятки тисяч тонн брухту. «Брава» піхота, розмазуючи соплі, телефонує з полону рідним з єдиним проханням: «Мамо, тато! Заберіть мене звідси!»
 
Лавров, у свою чергу, закріпив впевненість Путіна у власній блискавичній перемозі та безкарності, розповідаючи «казки на ніч» про слабку, розрізнену та залежну від Росії Європу, яка «ні в жисть» не допоможе Україні здолати ворога.
 
Яскравими фарбами малював у свідомості «бункерного діда» фантазії про нікчемність української влади та «щирі прагнення простих українців приєднатися до дружньої сім’ї народів непереможної Росії». Казкар з нього вийшов не гіршим ніж із Шойгу. І Путін «потік», повіривши тим, хто повинен був забезпечити його найдостовірнішою інформацією.
 
І віддав згубний для Росії наказ…
 
Не буде їм прощення не тільки від українців, які гинуть, захищаючи свободу, мир та спокій. Не буде їм прощення від світової спільноти, яку Путін та Ко штовхають до глобальної катастрофи.
 
Навіть росіяни не пробачать своїх «героїв». Незалежно від статків та соціального стану. За гроші щастя не купиш. Всі однакові перед обличчям біди, яку накликали на Росію нікчемні кремлівські пацюки. Тому знищувати їх, винуватців, будуть скопом, в одній ямі. Яку потім засиплють та забудуть.
 
Ні хреста, ні домовини, ні сльози за нелюдьми, які зруйнували життя, мир та спокій мільйонів людей!