Китай - РФ. 5: 0

17:14 16 квітень Київ, Україна

На тлі різких антиросійських і антикитайських заяв з боку високопоставлених представників вашингтонської адміністрації, нещодавній візит міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова в КНР і його переговори з китайським колегою Ван І носив передбачуваний характер. За повідомленням офіційного сайту МЗС РФ, «переговори пройшли в традиційній для російсько-китайських відносин теплій і довірливій атмосфері».
 
Сучасний китайсько-російський альянс - це союз хижаків. Але зовсім не рівнозначних хижаків! Як, наприклад, союз тигра і шакала. Якийсь час ця пара, безумовно, може наводити жах на сусідів: все-таки і перший і другий - хижаки. Однак, з урахуванням того, що один незрівнянно сильніший, такий дует з самого початку небезпечний деякими неприємними наслідками для слабшого партнера. При певному збігу обставин молодший союзник може піти на обід старшому.
 
Хто в альянсі Пекіна і Москви старший партнер, а хто молодший, зрозуміло, якщо подивитися макроекономічні показники двох країн. Так, за даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), в 2020 році обсяг номінального валового внутрішнього продукту (ВВП) Китаю склав $14,7 трлн, а Росії - в десять разів менше - $1,4 трлн. При цьому ВВП Росії за минулий рік скоротився на 4%, а ВВП КНР за той же період виріс на 2,3%.
 
Більш того. За десять років (з 2010 по 2020 рік) ВВП РФ скоротився з $1,6 трлн до $1,4 трлн, у той час, як за те ж десятиліття валовий внутрішній продукт КНР збільшився більш ніж удвічі - з $6,5 трлн до $14,7 трлн.
 
Економічний гігант Китай стрімко розростається, посилюючи свій вплив по всьому світу. Що стосується пострадянського простору, то економічна експансія Пекіна відчувається тут практично повсюди - від Білорусі до колишніх республік радянської Середньої Азії. Так, ще в 2017 році інформаційне агентство KAZINFORM відзначало, що «загальний щорічний товарообіг Китаю з країнами Центральної Азії за 25 років виріс в 60 разів - з 500 млн доларів до 30 млрд доларів».
 
У пострадянських державах Центральної Азії, які Росія гучно проголошувала «зоною своїх інтересів», китайці будують дороги, скуповують ринки, торгові центри і так далі. На думку низки експертів, китайські інвестиції тільки в Казахстан, Узбекистан і Туркменістан перевищують російські в десять разів. У власність КНР йдуть вже навіть частини території цих країн. Ще в 2019 році ЗМІ повідомляли, що Таджикистан як оплату боргів та в обмін на інвестиції передає під контроль китайським компаніям свої надра.
 
Поки Пекін офіційно не висував територіальних претензій до РФ. Але це справа часу. Населення Китаю росте, а територія залишається колишньою. Тільки за останній «ковідний» рік кількість жителів КНР збільшилась на 4 млн осіб - з 1,439 млрд до 1,443 млрд осіб. За той же рік населення Росії зменшилось майже на 600 тисяч осіб. При цьому у прикордонних з Китаєм регіонах Сибіру і російського Далекого Сходу, за мірками КНР, людей практично взагалі немає...
 
Проблема ще й у тому, що свої історичні претензії до Росії в Пекіні ніколи не знімали. Основні російсько-китайські договори про кордон, підписані в середині XIX століття - Айгунський (1858 р.) і Пекінський (1860 р.), в китайській історіографії досі офіційно вважаються нерівноправними, нав'язаними Російською імперією. В той момент Піднебесна зазнала інтервенції Англії, Франції і США. Саме за часів так званих «Опіумних війн» Російська імперія під загрозою приєднання до коаліції західних держав, війська яких вже перебували недалеко від Пекіна, пред'явила йому значні територіальні претензії. І Пекін був змушений піти на підписання цих договорів. У підсумку до Росії за Айгунським і Пекінським договорами перейшли китайські землі, які в основному збігаються з територією нинішніх Приморського краю, Амурської області, Єврейської автономної області і майже половини Хабаровського краю. В цілому це близько 950 тис. кв. км. Це приблизно в півтора раза більше ніж територія Франції.
 
Поки що Китай демонструє показну прихильність до Російської Федерації. Найбільш гострі політичні та економічні суперечності у КНР зараз з США. Однак це не заважає Пекіну нарощувати свій ракетний потенціал, який так чи інакше здатний загрожувати сусідній Росії. Цьому взагалі неможливо перешкодити - у Москви немає ніяких інструментів, щоб змусити китайців підписати хоч якісь договори про обмеження стратегічних озброєнь. Кремлю залишається лише вірити Пекіну на слово, що всі ракети націлені на Америку. Та разом з китайськими керівниками лаятися з Вашингтоном.