Гаага дочекалася. Наступний - Путін

12:25 08 вересень Київ, Україна

 Судан та Росія вже не «брати на вік»… Головного суданського друга Путіна, колишнього президента країни Омара аль-Башира, який тридцять років був при владі і якого у квітні 2019 відсторонили від керівництва країною після багатомісячних протестів, Перехідна влада Судану видає Міжнародному кримінальному суду в Гаазі. Там його судитимуть за злочини в провінції Дарфур під час громадянської війни 2003 - 2008 років. Глава МЗС Судану Марьям аль-Махді повідомила, що «Кабінет Міністрів вирішив передати розшукуваних посадових осіб МКС».

Зустрічі у Сочі та Кремлі, хвалебні промови стосовно чемпіонату Світу з футболу 2018 року в Росії, поздоровлення Путіна поперед усіх з переобранням на посту президента… Все це в минулому. Як і в минулому мільйони та мільярди доларів, за які Кремль намагався купити собі місце у цій північноафриканській країні.

Більше десяти років тому, в 2009 і 2010 роках МКС вже видав два ордери на арешт суданського президента. Що не перешкодило Путіну та Ко спокійно зустрічатися з розшукуваним за геноцид диктатором. Диктатори – вони такі! Що їм якісь ордери якогось Міжнародного Кримінального Суду! Закон їм не писаний і не читаний. Але все має свій кінець. І ось вже 77-річний Омар аль-Башир збирається до Гааги. Правда, не за власним бажанням, а з примусу нової влади Судану.

Тридцятирічне правління північноафриканського диктатора, щедро підтриманого Кремлем, закінчилося грудневою революцією. Не допомогла ні присутність найманців ПВК Вагнера, ні політтехнологи зі структур Пригожина, спеціально відряджені в Судан для забезпечення «інформаційного супроводу» аль-Башира. Марними виявилися сподівання одного «довічного» на довічне правління іншого. Закономірний кінець для диктатора, який багато десятиліть обкрадав, принижував та знищував власний народ.

Чи збентежила Путіна звістка про примусове «турне» колишнього друга до Міжнародного Кримінального Суду, достеменно невідомо.

Але стовідсотково Путін розуміє, що надії на військову присутність у вигляді російської військової бази у Порт-Судані можуть так і залишитися надіями. Як заявив начальник Генерального штабу Судану Мухаммеда Усман аль-Хусейна в інтерв'ю телеканалу «Блакитний Ніл»: «…В цей час ми переглядаємо угоду щодо російського об'єкта, тому що не можемо підписувати угоди, які завдають шкоди інтересам Судану.

Вона була підписана за старого режиму, але не була ратифікована законодавчим органом, як того вимагає процедура схвалення міжнародних договорів. З цієї причини ми переглядаємо її, щоб чітко позначити інтереси Судану».

Інтереси сучасного Судану полягають у широкому міжнародному співробітництві, відкритій та збалансованій міжнародній політиці та відмові від політики «вузьких союзів» попередньої влади країни.

У документі, що розповсюдило Посольство Судану в Україні, говориться: «Новий перехідний уряд у Судані знову і знову підтверджував свою позитивну готовність брати участь у спільних зусиллях задля відстоювання та закріплення принципів демократії, миру та свободи в Судані та інших країнах. Окрім відомих принципів ненападу та непохитної поваги суверенітету та територіальної цілісності різних країн, крім позитивної та плідної взаємодії з міжнародним співтовариством, Судан також підтвердив свою непохитну відданість принципам міжнародного права, добросусідству та невтручанню у внутрішні справи інших країн». «Груднева революція ... принесла радість і надію на більш процвітаючий Судан. Країна сподівається на постійну та плідну співпрацю з міжнародним співтовариством та усіма дружніми країнами на благо суданського народу та на позитивну та активну роботу на благо всього людства».

Тому не дивно, що зростаючі амбіції Росії в регіоні Червоного моря, що можуть загрожувати не лише свободі судноплавства, а й, взагалі - безпеці регіону, викликають занепокоєння Перехідної влади Судану. Часи, коли диктатор Омар аль-Башир заради власного збагачення залюбки виконував будь-які побажання Кремля, залишилися в минулому. Путіну є від чого безсило «скрипіти зубами».

Ще одна країна, яку Кремль вважав власним сателітом, поступово виходить з-під імперського контролю та обирає шлях демократичного розвитку.