Ефект Химери

16:40 19 липня Київ, Україна

Ракетна система залпового вогню HIMARS, яка вже "усім довела", не потребує реклами. Тільки за останні неповні 9 днів війни, з 11 липня по 19 липня, ЗСУ знищили 22 склади озброєння, 6 ворожих баз, 2 командні пункти, 1 військову частину та 1 штаб окупантів. Більшість цих військових досягнень захисникам України принесли американські РСЗВ HIMARS. Народжується нова легенда, що стала поряд із уже легендарними Байрактарами на захист української свободи.

Ворог нічого не може зробити зі швидкісними смертоносними «химерами». Ні на небі, ні на землі. «Аналоговнетні» російські С-400 лише супроводжують приреченим поглядом смертоносний політ американських ракет у небі, а на землі, РСЗВ, який може рухатися зі швидкістю понад 80 км на годину, практично невловима для виявлення та знищення.

Такий «шурхіт» HIMARS наводить навіть без далекобійних ракет, знищуючи ворога на відстані близько 80 км. А що буде з ордою, коли Захід надасть Україні ракет з дальністю польоту близько 300 км? А такі постачання вже не за горами, як і значне збільшення кількості потужних бойових машин РСЗВ.

Кремль у сказі від власної нездатності нічого протиставити новій легенді Збройних сил України. У черговий раз путін зрозумів (можливо), що вся військова міць і непереможність російської армії існує тільки на паперах-звітах, якими його стіл щедро засівали генерали, успішно розкрадаючи величезний бюджет «другої у світі армії». І ще в його болісних вологих фантазіях, що супроводжують доморощеного фюрера в процесі настільних військових баталій іграшковими танками та олов'яними солдатиками. Реалії виявилися діаметрально протилежними «геніальним стратегічним» задумам та сподіванням старого підполковника на царському троні.

У марних спробах перехоплення невловимих ракет російські «специ» вже почали знищувати власні літаки. Су-34М, який став жертвою friendly fire під Алчевськом замість невловимих «химер», може посісти гідне місце серед військових «перемог» армії окупантів. Сподіваємось – не він останній.

Армії окупантів і так спалося «досить неспокійно» усі перші чотири місяці своєї агресії проти України. 38 тисяч 550 російських військових злочинців уже ніколи не розплющать зранку свої очі. Від них залишився тільки сморід. Але ще більший сморід зараз поширюють уцілілі поки що окупанти, розуміючи, що навіть у глибокому, на перший погляд, тилу, смерть може раптом впасти на них з неба. І єдиний спосіб її уникнути - це втекти в лігво, куди поки не дістають М142 HIMARS. Поки що…

Важко впасти нижче "дна". Але росії та росіянам це вдається. Особливо у справі «бойового духу» окупаційного війська. І якщо вкрай зазомбовані і обдурені «континентальні» російсько-бурятські «війська» своїми крихітними мізками ще не до кінця розуміють, з ким і з чим вони насправді «зійшлися» на українських землях, то підрозділи з тимчасово окупованих ЛНР/ДНР чітко розуміють, що не буде їм ні «легкої», ні «важкої» перемоги.

Тому і збиваються з ніг фсбшники та грушники, намагаючись стримати хвилю тих, хто розуміючи наближення військової поразки та краху «псевдоімперії» один перед одним «біжать» до українських спецслужб, «зливаючи» секретні відомості про розташування та чисельність ворожих сил на окупованих територіях. На жаль, це не є проявом зростання чи повернення проукраїнського патріотизму до горе-воїнів «псевдореспублік». Це простий страх перед обов'язковою розплатою за зраду України та спроба таким чином викупити собі індульгенцію на життя.

Як заявив головнокомандувач Валерій Залужний, ЗСУ вдалося стабілізувати ситуацію на фронті. За його словами, важливим фактором стали постачання ракетних систем HIMARS, що завдають прицільних ударів по ворожих пунктах управління, складах зберігання боєприпасів та палива.

І не допоможе тепер оркам жодна вказівка шойгу на «пріоритетне ураження позицій українських військових, які ведуть вогонь по цілях на Донеччині», маючи на увазі контробстріл техніки великої дальності ЗСУ західного виробництва, зокрема, американських HIMARS.

І 200 спецпризначенців, яких нібито відправили російські генерали на полювання на «химери», не допоможуть.

Тому що HIMARS – це, хоч і нищівна та невловима для ворога, але лише маленька частка Збройних сил України, яка лише прискорить нашу перемогу. Будь-яка зброя – лише інструмент у руках воїна, який дає йому можливість виявляти свою вправність, мужність та волю до перемоги. А ні вправності, ні, тим більше – мужності та волі, у мерзенного окупанта немає і не може бути за визначенням.