Марні спроби

16:10 06 червня Київ, Україна

Російська ідеологічна машина, не витримавши напруження 100 днів провальної "спецоперації", починає дедалі частіше "боятися". Навіть звична пропускати через себе мегатони відвертої популістської прокремлівської брехні система, намагаючись приховати катастрофічні втрати окупаційних військ, не може повністю забезпечити інформаційне поле росії достатньою кількістю «позитивних» агітаційних байок.

Нещодавно голова комітету держдуми з оборони Андрій Картаполов радісно прозвітував, що російські втрати під час «спеціальної військової операції» в Україні були зведені до мінімуму: «Ми практично перестали втрачати людей. Останні цифри, оприлюднені міноборони в березні, - 1351 загиблий. З того часу дані не озвучувалися зрозуміло чому. Наразі, звичайно, є поранені, але такої кількості загиблих уже немає».

«Мутне» формулювання «практично перестали», за яким може бути прихована будь-яка кількість убитих окупантів, не здатна заспокоїти більшість пересічних росіян. Тим більше, що для громадянського суспільства росії, яке на власні очі бачить кількість «свіжих» поховань військовослужбовців на цвинтарях по всій «неосяжній», уже давно не є секретом факт катастрофічних втрат путінської армії, що набагато перевищують офіційну статистику.

Намагаючись усунути внутрішнього споживача від розуміння реального стану справ та провалу злочинної спецоперації, кремль змушений вигадувати чергові агітаційно-пропагандистські фейки, які чим далі – тим більше вражають своєю нісенітницею навіть пропутінськи налаштовані верстви населення росії.

Спроба тотального контролю будь-яких джерел об'єктивної неупередженої інформації навряд чи дозволить в умовах інформаційного буму та стрімкого розвитку технологій початку ХХІ століття перекрити «наглухо» всі можливі шляхи її отримання. Незважаючи на березневу заборону Facebook, Instagram, Twitter та блокування близько 20 популярних сервісів VPN, залишається безліч можливостей для тих, хто хоче. Інша річ, що в росії залишається все менше людей, які не бояться репресій з боку путінської влади за правду та готові її сприймати та поширювати.

Практично повністю знищивши за останні роки несистемну опозицію, кремль продовжує настільки боятися будь-якого прояву навіть мінімальної незгоди з «офіційною точкою зору», що унеможливило діяльність навіть «системної», контрольованої ним опозиції. РФ вже покинули Явлінський та Касьянов. Опозиційні діячі, нехай і критикували путінський режим, але завжди боролися з ним виключно за його правилами, не допускаючи серйозної конфронтації з кремлем.

Самі політики активно спростовують свій від'їзд "назавжди", називаючи його "тимчасовою поїздкою за кордон", але всім зрозуміло, що такі заяви є лише стандартними виправданнями перед власним електоратом.

Тепер навіть від «офіційної опозиції» мордора залишилася лише партія «Нові Люди», готова на першу вимогу (і навіть без жодних вимог) підтримати будь-яку ініціативу «ЄР» і чий лідер Нечаєв є членом путінського ЗНФ (загальноросійського народного фронту).

На перший погляд, кремлю стало нічого боятися якогось опору. Системного чи несистемного. Політичне поле перестало бути місцем дискусій. Є лише одна лінія правлячої партії, і решта повинні їй відповідати. Але активізація несумісного зі здоровим глуздом потоку дезінформації, яким сучасна влада росії намагається «загодувати» суспільство, говорить про страх кремля, що порожнеча, що виникла після остаточного знищення опозиції, найближчим часом може знову «наповнитися» і злочинна гегемонія літнього диктатора кане в Лету.

На так званий «день росії», 12 червня, російським підпільним опором вже анонсовано подію, яка, на думку організаторів, стане «найдієвішою в історії росії» і «може врятувати країну» від катастрофічних наслідків дій злочинної влади кремля. Можливо, це саме той довгоочікуваний початок хвилі революційних зрушень, якого сучасна росія так давно потребує і чекає.

За 100 днів, що минули з початку агресії проти України, в росії «обнулили» останні залишки демократичної та правової держави. «Путінізм» досяг піку своєї мутації, став ідеологією тоталітаризму та військової агресії, яку вже неможливо приховати пропагандою та інформаційним брудом. Зрештою, суспільство «виштовхне на поверхню» нову реальну опозицію, яка знищить путінський режим «зсередини».