Що ж таке «апробація запасів корисних копалин»?

10:11 16 Июль Киев, Украина

 

Враховуючи побажання Сергія Івановича Примушка (Геоінформ України), надаю деякі міркування щодо такого явища, як апробація, яке дуже посприяло збагаченню деяких товаришів та зміцненню їх позицій в державній геології.

Отож, у пункті 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами (частина перша, редакція 2012 року) сказано, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник за результатами геологічного вивчення ділянки надр за власні кошти здійснив підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, а також видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом п'яти років з моменту надання дозволу, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України десяти.

У 2016 році до частини першої було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 277, і нова редакція частини першої стала мати наступний вигляд: видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу.

Нарешті, після внесення у 2018 році постановами Кабінету Міністрів України № 333 від 25.04.2018 та № 1131 від 18.12.2018 чергових змін до першої частини пункту 8 вона набрала наступний вигляд: видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів; видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку; геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

Здавалося б, що у 2018 році частина перша пункту 8 нарешті набрала розумне значення, але… Так, існує три «але», які певним чином паскудять таку райдужну картину частини першої пункту восьмого.

Перше «але».

Давайте уважно прочитаємо Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами. А після цього прочитаємо ще раз. Що ми там побачимо? Ми побачимо, що в цьому нормативному документі ми не бачимо правового визначення такого поняття як «апробація».

Ну звичайно, якщо цього визначення немає у згаданому Порядку, то напевне воно є у Кодексі України про надра. Та, на жаль, і в цьому нормативно-правовому акті не знайти визначення терміну «апробація». В Кодексі взагалі відсутній розділ «Визначення термінів».

Можливо, визначення терміну «апробація» ми знайдемо в Законі «Про нафту і газ»? Шкода, але й там його немає.

А де ж шукати?

Словники іншомовних слів дають таке визначення терміну «апробація» – це офіційне схвалення, затвердження чого-небудь після випробування, перевірки. Проте, офіційного визначення цей термін у чинних нормативно-правових актах, що стосуються користування надрами, не має.

Отже заявник, що бажає отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, має здійснити в Державній комісії по запасах корисних копалин дію, що не має правового визначення.

Про апробацію згадується у пункті 5 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабміну від 22.12.1994 № 865, а також в Інструкціях ДКЗ 1997р. №83, 1999р. № 120 та 2003р. № 162. Проте, і в Положенні, і в Інструкціях теж немає правового визначення терміну. Тобто, під словом «апробація» кожен може розуміти, що йому заманеться. Можливо, апробація – це танок із шаблями перед членами ДКЗ, який ДКЗ має схвалити?

Ось таке перше «але».

Яке ж друге «але»?

З 2015 року була знята з державної реєстрації Інструкція щодо порядку подання в ДКЗ геолого-економічних оцінок родовищ металічних і неметалічних корисних копалин, у зв’язку з чим незрозуміло, які матеріали для проведення апробації заявник мав подати у ДКЗ, якщо мова йшла, наприклад, про користування надрами для видобутку літію. Постає питання: а що тоді розглядала ДКЗ у 2015-2019 роках у разі отримання заяв щодо апробації запасів металічних і неметалічних корисних копалин? Фейс заявника?

З іншого боку, Інструкція щодо порядку подання в ДКЗ геолого-економічних оцінок родовищ нафти і газу чинна з 1999 року і до сьогодні. Чому ж тоді у 2017 році Держгеонадра бомбардувала Державну регуляторну службу України щодо необхідності затвердження нової Інструкції щодо порядку подання в ДКЗ геолого-економічних оцінок родовищ нафти і газу, а не обмежилась внесенням до чинної інструкції змін?

Мабуть тому, що проведення апробації згідно із вказаною інструкцією має допомогти користувачам надр (так написано в інструкції) визначитись з доцільністю проведення подальших геологорозвідувальних робіт (так теж написано в інструкції), у тому числі ДПР, та їх напрямами. Тобто, як мінімум, користувач надр, що подає заявку до ДКЗ на проведення апробації запасів нафти і газу, має бути надрокористувачем (вибачайте за тавтологію), оскільки чинне законодавство (зокрема, стаття 19 Кодексу України про надра) дозволяє користуватись надрами тільки за наявності спеціального дозволу на користування надрами (не забуваємо, що мова йде про нафту і газ, а не про пісок).

А якщо уважно ознайомитись із складом матеріалів, необхідних для проведення апробації запасів нафти і газу, то навряд юридична або фізична особа, яка не має права на користування надрами, зможе надати на розгляд ДКЗ матеріали в необхідному обсязі.

Отже, шановна ДКЗ вкупі з Держгеонадра декілька років поспіль тупо порушувала нормативно-правові акти, у тому числі і власні, і незаконно надавала спеціальні дозволи на користування надрами для видобутку металічних і неметалічних корисних копалин, а також нафти і газу, на підставі «апробації». При цьому Держгеонадра замість приймати протоколи ДКЗ до виконання створила незрозумілу робочу групу з перевірки протоколів ДКЗ.

Хочеться сказати: Шановні (чи не дуже) фахівці Держгеонадра! Якщо вас не влаштовує якість роботи ДКЗ, то розженіть її к бісовій матері і наберіть нову. До речі: а чи не спробувати вам з метою ще більшої заорганізованості створити ще одну робочу групу з перевірки якості роботи першої групи? А потім ще одну з перевірки перших двох?

Таке воно, друге «але».

Мені можуть зауважити, що це ще потрібно довести – законно чи незаконно. Ну, в наших судах можна довести що завгодно, наприклад, що товариш Кирилюк є сам собі прабабкою.

Та не будемо наполягати на «негайному затриманні мерзотників і узятті їх під варту». Не будемо забувати, що цю почесну функцію застовпив за собою пан Зеленський, бо ж обіцяв

Справа в тому, що є і третє «але».

Навряд чи знайдеться юрист, який не погодиться з твердженням, що постанова Кабінету Міністрів України – це нормативно-правовий акт вищого рівня, ніж наказ центрального органу виконавчої влади, хоч би наказ і зареєстрований у Мінюсті.

Так от, у Положенні про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин (пункт 5), затвердженому постановою Кабміну від 22.12.1994 № 865 (зі змінами) сказано, що залежно від ступеня підготовленості до промислового освоєння запасів корисних копалин державна експертиза може завершуватися:

- апробацією запасів корисних копалин попередньо розвіданих родовищ, підготовлених до проведення розвідувальних робіт;

- затвердженням запасів корисних копалин розвіданих родовищ, призначених  для проектування й будівництва нових, продовження терміну роботи діючих гірничодобувних і переробних підприємств.

Тобто, апробація запасів – це не результат розвідувальних робіт, а підстава для їх початку.

Згадаємо, що криється під терміном «розвідувальні роботи».

Як я вже казав, у Кодексі України про надра відсутній розділ «Визначення термінів».

А от у законі «Про нафту і газ» є стаття 1, яка називається «Визначення термінів». Проте, і там немає такого терміну, як «розвідувальні роботи».

Хай там як є, ми можемо вважати, що розвідувальні роботи – це одне й те ж, що роботи з геологічного вивчення надр. Та суті справи це не міняє: апробація – це сходинка до початку цих робіт. А точніше, проведення апробації повинно давати право на отримання без проведення аукціону спеціального дозволу на користування надрами з метою їх геологічного вивчення.

А що ми читаємо у частині першій пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами? Що апробація дозволяє отримати спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин. Роботи з геологічного вивчення надр ще і не розпочинали, а вже можна видобувати. В усякому разі саме так це викладено у редакціях Порядку, починаючи від 2012 і до 1 січня 2019 року.

А от з першого січня цього року у Порядок нарешті дописали, що спеціальний дозвіл надається, коли заявник виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр здійснив апробацію. І якось у Держгеонадра ніхто не звернув уваги, що чинна до лютого 2020 року редакція частини першої пункту 8 Порядку повністю суперечила попереднім редакціям. Є два варіанти на вибір: можна було видобувати, здійснивши апробацію і не провівши геологічного вивчення, і не можна було видобувати, здійснивши апробацію і не провівши геологічного вивчення. Так можна було чи не можна? І якщо у 2019 році стало правильно, то чи було неправильно в попередні чотири роки? Тільки можна здогадуватись, як зраділи судді і адвокати такому вільному поводженню із законами.

Та все ж. Якщо ми маємо два затверджених постановами Кабміну документи, і один документ в окремих положеннях суперечить іншому, застосовувати ці документи неможливо до усунення наявних суперечностей. А їх не усунули. І документів не два, а більше.

Ось таке третє «але».

У пересічних громадян, які прочитають цей допис, може виникнути питання – навіщо та апробація, і навіщо роздмухувати проблему, яка ледь жевріє?

Зверніть увагу, коли були видані постанови Кабміну і накази ДКЗ щодо експертизи запасів корисних копалин і порядку подання документів на експертизу – 1994, 1997, 1997, 1999 та 2003 рік. У 1994-1999 роках, як співалось у пісні про «всьо вокруг колхозноє і всьо вокруг мойо», геологічне вивчення надр відбувалось практично тільки за державні кошти. А спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами державні підприємства (а інших, взагалі-то, і не було) отримували без аукціонів.

Поставте себе на місце керівника такого підприємства. Вирішив узяти в користування ділянку надр, і гроші держава дає, а раптом там нічого немає? А за спиною стоїть прокурор і потирає руки. Треба підстрахуватись. І пішов керівник у ДКЗ на апробацію.

Ще один приклад. Отримав керівник державного підприємства ліцензію (спеціальний дозвіл), провів геофізичні дослідження, пробурив дві-три (а то і тридцять три) свердловини і починає розуміти, що там, унизу, щось не те, немає обіцяних ним державі покладів промислового значення. А прокурор за спиною вже шепоче – а куди ти, негідник, подів державні кошти? Треба підстрахуватись. І йде керівник до ДКЗ на апробацію.

Та за останні двадцять років багато чого змінилось в галузі геології і надрокористування. На геологічне вивчення надр і розробку родовищ держава коштів практично не виділяє. На це витрачають власні кошти суб’єкти господарювання, як державної, так і приватної форми власності.

Здавалося б, апробація ще має право на життя, зокрема – як та страховка. Проте, дуже «розумні» люди з Державної служби геології та надр України вирішили скористатись тим, що апробація давала право державним підприємствам отримувати без аукціону ліцензії на геологічне вивчення надр, і почали роздавати спеціальні дозволи без аукціону приватним підприємствам, і пішли навіть далі – за результатами апробації почали роздавати спеціальні дозволи не на геологічне вивчення, а на видобування корисних копалин.

Ось ці новоявлені «користувачі надр», за копійки отримавши спеціальні дозволи, і утворили таку собі «плеяду сплячих», плекаючи надію, що прийде багатий-багатий інвестор і дасть мільярд доларів на видобування піску будівельного (літію, золота, нафти, урану). Це, до речі, відповідь Дмитру Мельнику щодо значної кількості «сплячих» спеціальних дозволів у нафтогазовому секторі.

Якщо підійти глобально до цього питання, то виглядає схема, що її запустили товариш Кирилюк і Ко під маркою апробації, дуже і дуже кримінальною. По суті, йде прихований розпродаж надр з порушенням принципу змагальності. І якщо пан Генеральний Прокурор має що сказати щодо користування надрами у нашій державі, то хай почне з цієї підпільної торгівлі.

Важко уявити, що зроблять з товаришем Кирилюком і його ближнім оточенням, коли видані у 2015-2018 роках на підставі проведеної апробації спеціальні дозволи на користування надрами визнають незаконними. Цікаво, що у цій ситуації має робити команда «Зе» – закрити очі руками на здійснений товаришем Кирилюком та його наглядачами (не поважаю слова «смотрящіми»; слово «наглядач» якось ближче до суті питання) дєрібан надр? А відкупні ж де?