Кому потрібен новий конфлікт у відносинах Угорщини із Україною?

15:59 23 Февраль Киев, Украина

Все говорить про те, що Угорщина перейшла до відвертого втручання у внутрішню політику на Закарпатті. А після обшуків СБУ на Закарпатті наприкінці минулого року та порушеної кримінальної справи проти одного з лідерів угорської громади Василя Брензовича, відносини Києва і Будапешта ще загострились.

Угорські фонди, які вже багато років фінансово підтримують етнічних угорців почали системно відмовляти у допомозі тим, хто на місцевих виборах минулого року голосував за загальноукраїнскі партії. Крім того, лідери угорців Закарпаття відкрито стали на бік російських пропагандистів та ОПЗЖ. Угорські посадовці – включно з міністром Петером Сійярто – неприховано агітували на місцевих виборах за одну з двох угорських партій, що балотувалися у місцеві органи влади. Йдеться про партію "Товариство угорської культури Закарпаття", відому також за угорською абревіатурою КМКС – саме ту, офіси якої обшукала СБУ, додавши тим самим каністру палива у багаття.

Наразі – чергове загострення через те, що у Верховній раді зареєстрували законопроект, що має врегулювати правила використання символів іноземних держав органами місцевого самоврядування. Це – якщо офіційно. А якщо неофіційно, то законопроект можна назвати "Про угорські прапори на Закарпатті".

Адже він зобов’язує усі місцеві ради виконувати гімн України двічі на кожному засіданні – щоб не було скандалів з угорським гімном, на кшталт того, що стався нещодавно.

 Проблема прапорів на державних установах та органах самоврядування на Закарпатті – не нова. Як і те, що протягом останніх понад 10 років  в угорських селищах Закарпатського регіону, стали нормою угорські написи та угорські прапора на будівлях органів влади.  

Втім, найголовніше, щоб новий закон про захист державної символіки не перетворився на засіб боротьби з етнічними угорцями Закарпаття.

За ці роки угорці Закарпаття звикли до претензій та запитань з цього приводу та мають готове пояснення. Захисники прапорів наголошують, що це не прапор держави Угорщина, а "прапор угорського народу" (а те, що вони збігаються – це, мовляв, річ другорядна). Ну і нарешті, все, що не заборонено українським законодавством, те є дозволеним.

З останньою тезою точно не посперечаєшся. Саме тому на розгляд Верховної ради винесли рішення, яке має запровадити законодавчу заборону. Аргумент законодавців простий: це Україна, а не Угорщина, і органи влади є саме українськими, тому іноземні прапори є недоречними.

 Характерно, що історія з вивішуванням угорських прапорів на сільських та селищних радах на Закарпатті не є "споконвічною традицією", а стала масовою лише 10-20 років тому при явному сприянні угорської влади.

Присутність на цих будівлях прапорів інших держав є, м'яко кажучи, дивною. І аргумент, що сільради сприймають його "не як державний прапор Угорщини, а як символ угорської національності, не є щирим.

Але тут головне – не перейти межу. Українська влада має бути здатна з одного боку довести правильність своїх дії у діалозі з партнерами у ЄС, НАТО та у США, до яких Будапешт безумовно звернеться зі скаргами. А з іншого - переконати місцеві ради самим зняти прапори, не влаштовуючи показових акцій. І передусім – треба говорити з угорцями Закарпаття, пояснювати свою мету і розставляти публічні червоні лінії.

Втім, з рештою в Будапешті зрозуміли, що дипломатична війна не на користь нікому, передусім їм самим – і вирішили спробувати "закопати сокиру війни". Зустріч у Києві 27 січня міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто з українським міністром Дмитром Кулебою цьому підтвердження. Сійярто почув від українського колеги те, що цікавило найбільше – що Україна не планує пресувати угорців Закарпаття за етнічною ознакою. Кулеба почув від угорського міністра зміну на краще щодо освітнього питання. Досі Угорщина постійно заявляла, що чекає від Києва перегляду закону "Про освіту" (а згодом також "Про загальну середню освіту"). І ось нарешті Петер Сійярто визнав реальність. На прес-конференції в Києві він від імені Угорщини публічно визнав, що готовий говорити про втілення, а не про зміну освітнього законодавства.

 Тобто,  простір для діалогу в принципі  є.  Позиція України - не змінювати закон, а разом домовитися, як втілити його ефективніше, щоби реально, не на папері запрацювала і норма про розподіл мови освіти, і при цьому угорці Закарпаття не почувалися ображеними.

 Тож те, що Угорщина нарешті почала це сприймати, є, безперечно, добрим сигналом…